Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 і справи про кропки над і вони цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам <g/> , для яких " <g/> нема в світі <g/> , як букви <g/> "»5. </p><p> А це тільки сприяло ширенню позичень <g/> .
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#16 Нечуя-Левицького і інші твори про родинні й сусідські сварки <g/> , яких ( <g/> і творів <g/> , і сварок <g/> ) у нашій літературі чимало <g/> .
doc#9 <p> Далеко природніше буде вбачати в північноукраїнських елементах мови поета <g/> , число яких <g/> , до речі <g/> , до часу заслання Шевченка не меншає <g/> , а радше більшає <g/> , вплив на нього <g/> , з одного боку <g/> , безпосередньо літературної традиції <g/> , а з другого і головне <g/> , — вплив його друзів і знайомих з поміщицько-письменницьких кіл <g/> .
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#81 Тільки Антонич пройшов незаймано крізь усі пізніші роки <g/> , і в своїх заліщицьких віршилищах <g/> , про які далі <g/> , я створив кілька стилізацій його ( <g/> до яких <g/> , звичайно <g/> , стосується прислів'я — далеко куцому до зайця <g/> ) <g/> . </p>
doc#47 <p> З умовністю цього світу в суті речі гармоніює на перший погляд чужорідний вірш <g/> , уключений до збірки <g/> , « <g/> Кораблі <g/> » <g/> , про кораблі <g/> , яких <g/> , звісна річ <g/> , на волинському хуторі було і видом не видати <g/> , а до того кораблі в рейсі до екзотичних берегів <g/> , де зеленіють пальми й кричать папуги <g/> , а везуть ці кораблі <g/> , на додаток <g/> , чи не з візантійських хронік позичений « <g/> злототкан <g/> » <g/> .
doc#80 Як давніше Ваґнер показав у « <g/> Загибелі богів <g/> » кінець доби <g/> , так Домонтович окреслив неминучість кінця трьох стилів <g/> , що мали бути і були зметені в більшовицькій революції <g/> : стиль української провінції <g/> , етнографічно-просвітянський і наївний <g/> , репрезентований Іваном Васильовичем Ґулею <g/> , « <g/> двома дідами <g/> » Данилом Івановичем Криницьким і Петром Петровичем Півнем ( <g/> в яких <g/> , мабуть <g/> , втілені риси Дм <g/> .
doc#46 Саму доповідь він мав дуже коротку <g/> , на яких <g/> , може <g/> , 15 або 20 хвилин <g/> , отож багато слухачів <g/> , звиклих до запізнень <g/> , прийшло тоді <g/> , коли він уже свій виступ закінчив <g/> , і тяжко вболівало <g/> .
doc#81 Пам'ятаю її мешканнячко в одноповерховому будиночку <g/> , чи не її власному <g/> , кімната застелена українськими ліжниками й завішана українськими килимами <g/> , товариство яких <g/> , може <g/> , десятьох осіб <g/> , і пам'ятаю <g/> , як вільно вони говорили <g/> , часом на польські теми <g/> , але те <g/> , що мовлено проти поляків <g/> , так легко прикладалося до росіян <g/> , — а часом досить одверто про недостатність і небезпеку радянського « <g/> визволення <g/> » й потребу незалежности <g/> .
doc#92 Із задуманої серії книжок вийшло яких <g/> , може <g/> , чотири або п'ять <g/> .
doc#9 Сам І. Нечуй-Левицький відзначав ще деякі слова <g/> , яких <g/> , на його думку <g/> , безпідставно перестали вживати <g/> , наслідуючи галичан <g/> , які їх не знають <g/> .
doc#73 Остання риса стосується і до ревій І. Алексевича <g/> , писаних для Театру-студії Йосипа Гірняка <g/> , в яких <g/> , правда <g/> , авторові вдалося створити теплими й лагідними фарбами образ </p><p> хитрого й мрійливого « <g/> малороса <g/> » Мамая <g/> , яким він виглядає в своєму еміґраційному перевтіленні <g/> .
doc#40 Формами <g/> , в яких <g/> , теоретично міркуючи <g/> , може відбуватися узгодження <g/> , є форми роду <g/> , числа <g/> , відмінка і особи <g/> .
doc#40 Виразнішими здаються двочленні сполучники <g/> , одна частина яких <g/> , ужита при першому сурядному реченні або при першому члені ряду <g/> , вимагає другої <g/> , що ставиться при другому сурядному реченні або при другому члені ряду <g/> ; тим самим зв'язаність складників міцнішає і опуклішає <g/> .
doc#43 <p> Барка каже <g/> : « <g/> Мені здавалося <g/> , що я маю і здійснюю право <g/> : ствердити свій образ світу <g/> , всупереч силі <g/> , що протиставляється <g/> ; і здавалося <g/> , що я працюю під охороною сил <g/> , а яких <g/> , — не знаю <g/> » <g/> .
doc#40 Одначе зрідка в наслідок паралельного вживання обох наростків з'являються контаміновані форми <g/> , в яких -к- перед -іш- переходить у -ч- <g/> , напр <g/> .
doc#12 II А 4. </p><p> 3. Літеру и пишемо в закінченні родового відмінка однини тих іменників жіночого роду <g/> , що закінчуються на дві приголосні <g/> , друга з яких -ть <g/> , напр <g/> .
doc#9 Коли книжка нарешті вийшла в світ <g/> , 1949 року <g/> , в жалюгідному цикльостильному друку <g/> , накладом яких 100 примірників <g/> , я не наважився поставити на ній присвяту моєму прибраному вчителеві <g/> . </p>
doc#92 Не знаю <g/> , чи це пояснювалося невеликим розміром книжки ( <g/> яких 114 сторінок <g/> ) <g/> , а чи діяло тут і бажання дозолити Якобсонові <g/> .