This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | створити портрет <g/> , вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку | я | спортретую <g/> , буду я сам <g/> . </p><p> Жан-Жак Руссо </p><p> Je suis |
doc#0 | вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку я спортретую <g/> , буду | я | сам <g/> . </p><p> Жан-Жак Руссо </p><p> Je suis Jean <g/> , je suis Jaques <g/> , |
doc#0 | толкотня <g/> , и бессонные ночи <g/> , и плохая погода <g/> . Но | я | крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и я |
doc#0 | я крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и | я | крепко поцелую свою [ <g/> … <g/> ] Пожалуйста <g/> , береги |
doc#0 | такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А | я | ж казав <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається — перелізьмо |
doc#1 | наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і | я | <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно |
doc#1 | : </p><p> Дівча любе <g/> , чорнобриве </p><p> Несло з льоху пиво <g/> . </p><p> А | я | глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p><p> Кому воно |
doc#1 | ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> | я | <g/> » <g/> . Багатопляновість і відхід від |
doc#1 | рукам <g/> » та « <g/> чистим серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав усім — | я | підкреслюю <g/> : усім — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « |
doc#1 | листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і | я | <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> . В останньому Шевченковому вірші |
doc#1 | Говорячи про останній період у його творчості <g/> , | я | принагідно виділив деякі схожі й відмінні риси |
doc#2 | старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що | я | можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як |
doc#2 | , жадних висловів почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> | я | <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість рим |
doc#2 | світ створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з | я | <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії |
doc#2 | створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з я <g/> : так | я | відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я |
doc#2 | лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так | я | бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого |
doc#2 | я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської | я | здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних |
doc#2 | Дністер 3 Дніпра ти видибаєш <g/> , боже <g/> ! » Жадного | я | <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання бачимо |
doc#2 | лірична згадка-мрія про рідну Волинь обминає « <g/> | я | <g/> » <g/> , заступаючи його безособовим реченням <g/> , а |
doc#2 | зчаста </p><p> і проковтнуть одну на щастя <g/> . </p><p> Часом « <g/> | я | <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція |