Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#71 , що досягла високого рівня розвитку <g/> , але була чужою для слов'ян <g/> .
doc#52 Дати чекаємо на згадку про українців аж до 239 сторінки <g/> , щоб знайти фразу про « <g/> західниць <g/> » <g/> , що намагалися христити своїх дітей <g/> .
doc#67 <p> </doc> </p><p> У цьому виступі на симпозіюмі « <g/> Традиція і новаторство <g/> » <g/> , що його зорганізувало об'єднання українських письменників в еміграції « <g/> Слово <g/> » 26 — 27 грудня 1964 року в Нью-Йорку <g/> , зберігаємо стиль усної мови перед авдиторією <g/> . </p>
doc#35 Це там <g/> , у другій половині XVII століття <g/> , виплекувано той тип « <g/> хахла <g/> » <g/> , що пристосуванням і пристосовництвом шукає теплої місцинки <g/> , той тип <g/> , що став національним лихом і прокляттям <g/> .
doc#56 На еміграції автора <g/> , що порушує приписані табу <g/> , не посадять за ґрати <g/> .
doc#23 <p> У першій половині XIX сторіччя українська література не мала своєї періодики <g/> , ані видавництв <g/> , і нові твори друковано головне по альманахах <g/> , що час від часу видавалися то там <g/> , то сям <g/> .
doc#59 Герой наживи був однією з іпостасей Франкового Беркута <g/> , що полоще кров'ю рот і з погордою глядить на низьких і слабих <g/> ; і поет патетично віщував йому неминуче знищення від руки трудящих « <g/> ста сот стрільців <g/> » <g/> ! </p>
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#49 <p> </doc> </p><p> Веселитися ж і радуватися треба було <g/> , </p><p> що брат твій сей мертвий був та й ожив </p><p> і згинув був та й знайшовся <g/> . </p>
doc#24 Перед 1923 р. ще вкладалися в береги розгойдані хвилі політичної бурі <g/> , що найбільшого розшалу дійшла була 1918—1919 рр <g/> .
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#5 За це вони будуть вдячні редакторові видання Юрію Бойкові і видавництву <g/> , що сховалося за назвою « <g/> Перша українська друкарня у Франції <g/> » <g/> . </p>
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#70 <p> Єдине моє виправдання <g/> , що я тут <g/> , — це виступ збоку <g/> , а <g/> , зокрема <g/> , через недавні бар'єри й барикади <g/> ; такий погляд може відслонити дещо <g/> , чого місцеві люди не помітили або не усвідомили здебільшого не із своєї провини <g/> .
doc#83 ) Тут відбулося чимало людських драм <g/> , і через цю вулицю прийшли ті впливи <g/> , що досить глибоко змінили російську культуру в XVII столітті <g/> .
doc#93 І це було враження <g/> , що лишилося незабутнім на все моє дальше життя <g/> . </p>
doc#28 Мало не все <g/> , що маємо тепер <g/> , росте з того періоду <g/> .
doc#45 Якщо котресь твердження Потебні надто гостро суперечило усталеним поглядам і хтось із слухачів пробував сперечатися та необачно говорив <g/> , що наука <g/> , мовляв <g/> , твердить цілком протилежне <g/> .
doc#43 Але чим відмінні від білявого студента уряди світових держав <g/> , що шукають відповідей на політичні проблеми в своїх статистичних бюрах <g/> ?