This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 | назад до історії <g/> , він виразно підкреслює <g/> , | що | " <g/> разделение русского [ <g/> = східнослов'янського |
doc#81 | у чергу почекальників <g/> , і мені обіцяно <g/> , | що | <g/> , мабуть ( <g/> так <g/> ) <g/> , я дістану свій телефон восени |
doc#80 | у переліку безвартісних письменників <g/> , | що | <g/> , мовляв <g/> , вдавалися до « |
doc#40 | кого чим ( <g/> замість поправного постачати кому | що | <g/> , напр <g/> . <g/> , « <g/> Він організував постачання харчів |
doc#12 | не ставимо <g/> . </p><p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому | що | <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому |
doc#72 | народу <g/> ” ( <g/> Тимошенко 2 <g/> , 328 <g/> ) <g/> . Тому не дивно <g/> , | що | 1917 р. <g/> , коли виразно закреслився політичний |
doc#41 | Вер <g/> . Передвоєнний період відтворений тим <g/> , | що | « <g/> Вер <g/> … закинула геть своє пенсне в оправі й |
doc#38 | » <g/> ? Чи не ближчий до істини був Зеров <g/> , коли писав <g/> , | що | « <g/> й Київ <g/> , і Харків <g/> , по суті <g/> , провінція <g/> , і |
doc#4 | тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , | що | « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це |
doc#9 | була <g/> , звісно <g/> , другорядна <g/> . Є й прямі вказівки <g/> , | що | « <g/> чернігівці <g/> » правили деякі твори Шевченка <g/> , |
doc#97 | днем <g/> . Так і з Орської до Косаралу/ Раїму <g/> . Буває <g/> , | що | Большаков <g/> , сторінками цитуючи труди і дні |
doc#33 | людини збудуєш <g/> , із цієї чудернацької істоти <g/> , | що | боїться кожного дотику гострої сокири і |
doc#75 | завдання <g/> . Вони хочуть бути тільки пригадкою <g/> , | що | був письменник Хвильовий <g/> , факт кардинально |
doc#59 | до оновлення <g/> . </p><p> 3 </p><p> Ірин прийшов до оновлення тому <g/> , | що | був у глибині своєї істоти справжньою людиною <g/> . |
doc#97 | деталів <g/> , а не рух <g/> , не динаміка <g/> , — оте <g/> , а | що | буде далі <g/> ? Пише він історію підневільних років |
doc#80 | останню повість Домонтовича « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , | що | були видані книжками <g/> . Після написання « <g/> Без |
doc#78 | у деталях <g/> . </p><p> Так створилася та ситуація <g/> , | що | в 19-20 ст <g/> . північні говірки поволі відступали |
doc#72 | , де вживано української мови <g/> ; виглядає <g/> , | що | в декотрих випадках мету осягнено ( <g/> Кубань <g/> , |
doc#10 | 1931. </p><p> 12 <g/> ) Літерою ї Ганцов позначає той звук <g/> , | що | в звичайному українському письмі |
doc#40 | посилюють словом знову <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Раз боялась я <g/> , | що | в кожній редакції у Львові сидять люди <g/> , які |