Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Так <g/> , за місцем у списку незаперечно виявилося між іншим <g/> , що заслуженим серед них був Мусій Абрамович Файбишенко <g/> , Муся <g/> , сусіда Н. через вулицю <g/> .
doc#0 Так <g/> , за місцем у списку незаперечно виявилося між іншим <g/> , що заслуженим серед них був Мусій Абрамович Файбишенко <g/> , Муся <g/> , сусіда Н. через вулицю <g/> .
doc#0 Шевченка в халаті клепарівського крою ще не було <g/> , а в бібліотеці НТШ рухливий Володимир Вікторович Дорошенко саме кінчав повертати на свої місця небезпечні книжки <g/> , видалені було через небезпечність у місяці зайд зі Сходу і своїх місцевих ентузіястів <g/> , а коло ратуші пильнував довкілля геральдичний лев <g/> , бажаючи чемно піднести лапу <g/> .
doc#0 Але Петров не здається — перелізьмо через звалища <g/> .
doc#0 І поїзд тут <g/> , на бічній лінії <g/> , ішов за розкладом <g/> , і до вагонів не треба було прокладати шлях через голови співгромадян <g/> .
doc#1 Вірш побудований таким чином <g/> , що ритм постійно збивається через павзи посеред рядка <g/> , через розрив фрази віршем <g/> .
doc#1 Вірш побудований таким чином <g/> , що ритм постійно збивається через павзи посеред рядка <g/> , через розрив фрази віршем <g/> .
doc#1 Думка поета передається не через пряму інвективу <g/> , а з допомогою оксиморона— « <g/> убогі царі <g/> » <g/> , у яких немає і « <g/> крихти хліба <g/> » <g/> , і дрібки розуміння правди й справедливости <g/> . </p>
doc#1 <p> Розкриття прихованих семантичних нюансів слова через антитезу <g/> , через розгортання Градацій символічних образів та використання оксиморонів стає основною технікою у поезії Т. Шевченка <g/> .
doc#1 <p> Розкриття прихованих семантичних нюансів слова через антитезу <g/> , через розгортання Градацій символічних образів та використання оксиморонів стає основною технікою у поезії Т. Шевченка <g/> .
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 Це остання з довгого ряду його поезій про збезчещених дівчат-покриток <g/> , який починається « <g/> Катериною <g/> » у 1838 р. й через різноманітні варіянти та варіяції приводить у 1859 р. до « <g/> Марії <g/> » <g/> .
doc#1 Ця тема здатна « <g/> зазвучати <g/> » ( <g/> тобто її можна виокремити <g/> ) лише тому <g/> , що введена вона сюди як частина ширшого контексту в образі розпаду сім'ї. Мотив хлопців <g/> , « <g/> забраних у москалі <g/> » і через це втрачених для сім'ї ( <g/> країни <g/> ) <g/> , — майже такий самий типовий для поезії Т. Шевченка <g/> , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p>
doc#1 Він переймає і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности <g/> .
doc#1 Глава XIV <g/> » він пророкував і хотів покарання зла через самосуд <g/> , то тепер він бачить <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p><p> Без всякого лихого лиха </p><p> Царя до ката поведуть <g/> . </p>
doc#1 <p> Саме в цьому вірші Т. Шевченко стверджує <g/> , що історії давньої України настане кінець і без сокири <g/> , не через революцію <g/> , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> .
doc#1 <p> Саме в цьому вірші Т. Шевченко стверджує <g/> , що історії давньої України настане кінець і без сокири <g/> , не через революцію <g/> , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> .
doc#2 До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій Лятуринської в найкращому випадку показує тільки одну сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично вона живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в музиці чи зловісним кольоритом картин Реріха <g/> . </p>
doc#2 <p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти ще не вмер <g/> !
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .