This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | » — « <g/> Адв <g/> . Мартіян <g/> » <g/> , IX <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; все — завжди <g/> , ввесь | час | ( <g/> « <g/> І в горі <g/> , і в радощах все були вкупі <g/> » — « <g/> Ніобея <g/> » |
doc#74 | і Ф.Мищенка <g/> . [ <g/> 82 <g/> ] Приблизно в той самий | час | ( <g/> березень 1927 <g/> ) П. Любченко вимагає повної |
doc#7 | речення вказує такою ж мірою на теперішній | час | ( <g/> пильнує <g/> ) <g/> , як і на минулий ( <g/> звели <g/> ) <g/> . </p><p> Можна було б |
doc#9 | ( <g/> « <g/> Ще маємо час <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> … » <g/> , 77 <g/> ; пор <g/> . ще є | час | <g/> ) <g/> . З дієслівного керування відзначу боліти зі |
doc#40 | , до якого належить розмова ( <g/> теперішній | час | <g/> ) або після розмови ( <g/> майбутній час <g/> ) <g/> . Спосіб |
doc#81 | релігія визрівала в мені ще в радянський | час | <g/> , але тоді я був її самотнім носієм <g/> , і тільки |
doc#53 | десь від 20 — 30-х років нашого сторіччя <g/> . </p><p> У свій | час | <g/> , в 60-х роках XX ст <g/> . <g/> , дві течії — |
doc#84 | стати поза часом <g/> , що діють <g/> , не зважаючи на | час | <g/> , він розглядатиме таки все-таки у перспективі |
doc#72 | київські норми ( <g/> такі <g/> , які існували в той | час | <g/> , див <g/> . розділ 7 <g/> ) для всіх писаних і друкованих |
doc#20 | Юркові вдячний <g/> . </p><p> Потім ми розлучилися на довгий | час | <g/> , до кінця війни і добре після того кінця <g/> . Вірний |
doc#61 | , що вони з жінкою — чужі одне одному <g/> . Та минає | час | <g/> , забирає гору звичка <g/> , стається взаємне |
doc#10 | , пройшли через її руки <g/> , особливо в той | час | <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> . розд <g/> . 1 <g/> ) була єдиним |
doc#40 | , вирослої на скелі <g/> , автор ніби переноситься в | час | <g/> , коли вона тільки закорінювалася <g/> : « <g/> Вода |
doc#65 | на час 1928—1931. Це був той божевільний | час | <g/> , коли ламано людську й національну гідність <g/> , |
doc#56 | , ніби в перифразі з Достоєвського <g/> , мрією про | час | <g/> , коли на землі не буде росіян <g/> : у вірші « <g/> Кацапам <g/> » |
doc#43 | ; нехай би віяло незносимою скорботою <g/> , — в | час | <g/> , коли роздерлась храмова завіса <g/> . Прихований |
doc#31 | поступово <g/> , і повне усвідомлення їх у пізніший | час | <g/> , на початку тридцятих років <g/> , стало <g/> , поза |
doc#40 | часу здебільшого означає повторюваний | час | <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ночами <g/> , коли стернями шелестять |
doc#62 | , а потреба пекуча <g/> , - бо в міру того <g/> , як іде | час | <g/> , недавно сучасне стає історією <g/> , - а історія |
doc#81 | Тоді я це <g/> , може <g/> , відчув <g/> , але не усвідомив ні в той | час | <g/> , ні багато років пізніше <g/> . Це була однобічна |