Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 » — « <g/> Адв <g/> . Мартіян <g/> » <g/> , IX <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; все — завжди <g/> , ввесь час ( <g/> « <g/> І в горі <g/> , і в радощах все були вкупі <g/> » — « <g/> Ніобея <g/> »
doc#74 і Ф.Мищенка <g/> . [ <g/> 82 <g/> ] Приблизно в той самий час ( <g/> березень 1927 <g/> ) П. Любченко вимагає повної
doc#7 речення вказує такою ж мірою на теперішній час ( <g/> пильнує <g/> ) <g/> , як і на минулий ( <g/> звели <g/> ) <g/> . </p><p> Можна було б
doc#9 ( <g/> « <g/> Ще маємо час <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> … » <g/> , 77 <g/> ; пор <g/> . ще є час <g/> ) <g/> . З дієслівного керування відзначу боліти зі
doc#40 , до якого належить розмова ( <g/> теперішній час <g/> ) або після розмови ( <g/> майбутній час <g/> ) <g/> . Спосіб
doc#81 релігія визрівала в мені ще в радянський час <g/> , але тоді я був її самотнім носієм <g/> , і тільки
doc#53 десь від 20 — 30-х років нашого сторіччя <g/> . </p><p> У свій час <g/> , в 60-х роках XX ст <g/> . <g/> , дві течії —
doc#84 стати поза часом <g/> , що діють <g/> , не зважаючи на час <g/> , він розглядатиме таки все-таки у перспективі
doc#72 київські норми ( <g/> такі <g/> , які існували в той час <g/> , див <g/> . розділ 7 <g/> ) для всіх писаних і друкованих
doc#20 Юркові вдячний <g/> . </p><p> Потім ми розлучилися на довгий час <g/> , до кінця війни і добре після того кінця <g/> . Вірний
doc#61 , що вони з жінкою — чужі одне одному <g/> . Та минає час <g/> , забирає гору звичка <g/> , стається взаємне
doc#10 , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> . розд <g/> . 1 <g/> ) була єдиним
doc#40 , вирослої на скелі <g/> , автор ніби переноситься в час <g/> , коли вона тільки закорінювалася <g/> : « <g/> Вода
doc#65 на час 1928—1931. Це був той божевільний час <g/> , коли ламано людську й національну гідність <g/> ,
doc#56 , ніби в перифразі з Достоєвського <g/> , мрією про час <g/> , коли на землі не буде росіян <g/> : у вірші « <g/> Кацапам <g/> »
doc#43 ; нехай би віяло незносимою скорботою <g/> , — в час <g/> , коли роздерлась храмова завіса <g/> . Прихований
doc#31 поступово <g/> , і повне усвідомлення їх у пізніший час <g/> , на початку тридцятих років <g/> , стало <g/> , поза
doc#40 часу здебільшого означає повторюваний час <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ночами <g/> , коли стернями шелестять
doc#62 , а потреба пекуча <g/> , - бо в міру того <g/> , як іде час <g/> , недавно сучасне стає історією <g/> , - а історія
doc#81 Тоді я це <g/> , може <g/> , відчув <g/> , але не усвідомив ні в той час <g/> , ні багато років пізніше <g/> . Це була однобічна