Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#93 на Україні <g/> , руставелівці Ахметелі в Грузії <g/> , Єврейський театр Олександра Ґрановського в Москві ( <g/> цей театр намагався був дати притулок Курбасові після вигнання останнього з « <g/> Березоля <g/> » і України
doc#72 Сірополко ( <g/> 201 <g/> ) <g/> , посилаючися на звіт Наркомосу на Шостому з'їзді Рад у грудні 1921 р. ( <g/> цей документ мені неприступний <g/> ) <g/> , наводить такі цифри <g/> : 1921 р. по всій Україні 63 % шкіл були українські <g/> , з них приблизно вісім десятих працювало на Поділлі <g/> , Київщині й Полтавщині <g/> , решта на Харківщині і в Донбасі <g/> ; у великих містах відсоток українських шкіл був значно нижчий <g/> : в Києві — 25 % <g/> , Катеринославі — 20 % <g/> .
doc#85 Але вже в творчості Луки Кранаха ( <g/> 1472 — 1553 <g/> ) цей стиль починає заперечуватися і попри окремі бароккові ефекти ( <g/> « <g/> Кардинал Альбрехт Бранденбурзький <g/> » <g/> ) на перший плян висувається намагання рисунком схопити поодинокий предмет ( <g/> людину <g/> ) в його психологічній і часовій даності <g/> , а не нагромадження явищ у позачасовій симультанності <g/> .
doc#40 При суплеції основ*** <g/> ) цей наросток використовується в прикметниках <g/> : малий—менший <g/> , великий — більший <g/> , поганий — гірший <g/> , добрий ( <g/> = гарний <g/> ) — кращий ( <g/> застаріле й льокальне ліпший <g/> , луччий <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 , вагон <g/> , ґава <g/> ) цей звук може вимовлятися як білябіяльно ( <g/> зближенням губів <g/> ) <g/> , так і лябіодентально ( <g/> зближенням долішньої губи до верхніх зубів <g/> ) <g/> ; розрізнення цих двох способів вимови не має істотного значення <g/> , і вони часто виступають поруч у того самого мовця і навіть у тому самому слові <g/> .
doc#72 Живлячися загальною філософією романтизму ( <g/> на Україні від часу “ <g/> Граматики <g/> ” А. Павловського <g/> : 1805-1818 <g/> ) <g/> , цей арґумент протримався до початку XX століття <g/> , як потверджують висловлювання Панаса Мирного в 1901 р. та десь близько 1906 р. <g/> : “ <g/> Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова <g/> , бо вона не що інше <g/> , як жива схованка людського духу <g/> , його багата скарбниця <g/> , в яку народ складає і своє давнє життя <g/> , і свої сподіванки <g/> , розум <g/> , дослід <g/> , почуття <g/> ” і ще й досі вживається як gesunkenes Kulturgut <g/> . </p>
doc#40 Не кажучи вже про засоби пересування ( <g/> їхати човном <g/> , поїздом <g/> ) <g/> , цей орудний відмінок охоплює собою орудний відмінок мови — як знаряддя говорения ( <g/> »Мовою незвичайною всю правду розповів <g/> » — Мурат <g/> .
doc#92 Живи я ще п'ятдесят років <g/> , може б <g/> , цей погляд змінився <g/> .
doc#84 Милий Боже <g/> , цей удар б'є не по росіянах <g/> , а прямо по нас <g/> .
doc#40 <p> Приросток за- показує рух у середину предмета <g/> , часто на короткий час або випадково ( <g/> зайти <g/> ; заїхати <g/> , заглядати <g/> ; застромити <g/> , запроторити <g/> ) <g/> ; з другого боку <g/> , цей приросток показує відгородження предмета <g/> , напр <g/> .
doc#17 Ключ до неї дається з самого початку <g/> : відкривається сцена – і ми чуємо <g/> , як речитативом голосить стара Стаканчиха ( <g/> М. Степова <g/> ) за своїм чоловіком <g/> ; він розростається й варіюється <g/> , цей речитатив <g/> : в нього вплітаються голоси трьох дочок Малахієвих <g/> ; Кум сполучає його з побутовими інтонаціями <g/> ; свого апогею доходить він у сцені співу « <g/> Милость мира <g/> » <g/> ; далі його репрезентує Агапія ( <g/> Н. Горленко <g/> ) <g/> .
doc#82 П'ятдесят років вони <g/> , цей автор і ці читачі <g/> , існували в різних середовищах <g/> , мало або зовсім не знаючи один одного <g/> .
doc#26 Проте він <g/> , цей короткий розділ <g/> , не був зайвий <g/> .
doc#15 Але в даному випадку <g/> , думається <g/> , цей хронологічний розрив має свої особливі і не позбавлені інтересу причини <g/> . </p>
doc#0 <p> Тепер <g/> , на весні 1945 року <g/> , на руїнах Европи <g/> , цей проростень <g/> , перещеплений з-над Дніпра <g/> , утримувався і харчово <g/> , і грошово <g/> , і житлово німецьким нацизмом <g/> .
doc#22 <p> З історичним Харковом часу німецької окупації <g/> , причаєним у прифронтовій зоні <g/> , на три чверті зруйнованим більшовиками при відступі <g/> , голодним <g/> , замерзлим <g/> , усіяним трупами <g/> , перекопаним вуличними барикадами <g/> , брудним <g/> , заметеним снігом <g/> , цілком знекровленим і позбавленим життя <g/> , цей опис має стільки ж спільного <g/> , як з Атенами під час Перікла <g/> .
doc#81 Але мені <g/> , зайді <g/> , цей бік справи <g/> , якщо він існував <g/> , не був розкритий <g/> .
doc#10 Зокрема <g/> , цей факт кидає дещо нового світла й на розвиток о <g/> , е в закритих складах <g/> , бо саме від цієї межі починається на захід спад різниці в силі вимови наголошених і ненаголошених складів <g/> . </p>
doc#81 Поруч була брама <g/> , якою йшлося на двір <g/> , а його <g/> , цей двір <g/> , облягали будинки факультетів <g/> : на північному сході — історично-філологічного <g/> , з другого боку <g/> , на захід — фізично-математичного й біологічного <g/> .
doc#46 Ця підозра й відраза <g/> , може <g/> , найкраще виявилися в одному з його листів до Самчука <g/> , що його <g/> , цей лист <g/> , опублікував Улас Олексійович <g/> .