Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#38 « <g/> Роль особи в історії <g/> » не заперечена до кінця <g/> , хоч <g/> , власне <g/> , вся концепція й побудова книги до цього вели <g/> .
doc#92 та щедра фундація правила з Якобсона процвиндрені гроші <g/> . </p><p> З подій тих двох років <g/> , хоч <g/> , власне <g/> , це були не так по-дії <g/> , як <g/> , сказати б <g/> , по-мови
doc#6 <p> Логіка композиції картини говорить про інше <g/> , хоч <g/> , з другого боку <g/> , сила релігійного переконання могла створювати ілюзію щастя у визнанні й прийнятті своєї малости <g/> . </p>
doc#40 <p> До урочистої лексики часто належать також великою мірою слова з абстрактним значенням ( <g/> честь <g/> , душа <g/> , розум <g/> ) <g/> , хоч <g/> , з другого боку <g/> , абстрактна лексика властива також стилям науково-філософським <g/> , які з природи речей мають принципово не емоційний характер <g/> . </p>
doc#70 <p> Історія <g/> , звичайно <g/> , відповідає на силу питань <g/> , — і рада її безцінна <g/> , — хоч <g/> , звісно <g/> , не на всі <g/> .
doc#81 Був він навіть не вантажний <g/> , а пасажирський <g/> , хоч <g/> , звісно <g/> , без освітлення і огрівання <g/> .
doc#80 Кожний епітет не мусить бути оригінальний <g/> , хоч багато з них є <g/> , але він мусить бути точний <g/> , він мусить надати явищу рис неповторности <g/> .
doc#70 Усі наші правописи <g/> , починаючи щонайменше від 1917 року <g/> , виявилися нежиттєздатними <g/> , бо не виходили з розуміння чи хоч бажання зрозуміти процеси <g/> , що відбувалися й відбуваються в мові <g/> .
doc#65 Кількість і різноманітність наукових публікацій <g/> , чи то журналів чи то монографій у Росії <g/> , а ще більше на Україні не стоїть у жадній пропорції з тим <g/> , що маємо <g/> , наприклад <g/> , хоч би в Польщі або Болгарії <g/> .
doc#9 <p> З другого боку <g/> , треба пам'ятати — про це вже була мова вище <g/> , — що й мова творів І. Нечуя-Левицького зовсім не очищена остаточно й цілковито від галицизмів у лексиці <g/> , їх небагато в нього <g/> , але вони все-таки є <g/> , хоч би в тих межах <g/> , які визнає він сам ( <g/> а в дійсності й поза тими межами <g/> ) <g/> .
doc#49 Згадаймо хоч би використання в нього символа Дніпра <g/> , прекрасно проаналізоване Єнсеном у його книжці про Шевченка <g/> . </p>
doc#37 Назву хоч би вкрай примітивного Василя Чапленка — бо він <g/> , думалося <g/> , буде менш шкідливий <g/> , буде невтралізованіший у складі організації <g/> , ніж поза нею <g/> .
doc#81 Якщо правильно пригадую <g/> , його головна теза була та <g/> , що не можна до високо актуальної політичної і партійної лірики Тичини прикладати формальні критерії <g/> , хоч би вони й стверджували доброякісність тієї поезії <g/> .
doc#14 <p> І навіть більше <g/> : ніхто не може повести його за собою і ніхто не спроможний указати йому дороги <g/> , хоч би декому його путь і здавалась бездоріжжям <g/> .
doc#9 Але й дальше « <g/> розгаличанення <g/> » літературної мови припинено чи хоч би загальмовано <g/> , а де в чому завдяки виступам М. Бажана <g/> , Ю. Яновського <g/> , А. Кримського та інших пощастило й повернути літературну мову на старі позиції — позиції двадцятих років <g/> .
doc#76 Однією з найзагрозливіших новин було усвідомлення того <g/> , що <g/> , всупереч ранній індоєвропеїстиці <g/> , ми бачимо тепер історію мов узагалі <g/> , а отже <g/> , і східнослов'янських зокрема <g/> , не тільки як процеси розпаду ( <g/> візьмімо хоч би заголовки розділів у шахматовському « <g/> Введений <g/> » <g/> : « <g/> Распадение индоевропейской семьи <g/> » <g/> , « <g/> Распадение балтийско-славянской семьи <g/> » <g/> , « <g/> Распадение южновосточного славянства <g/> » <g/> , « <g/> Первое раздробление русской семьи <g/> » <g/> , а подібно і в противників концепцій Шахматова <g/> , приміром <g/> , у М. Гру шевського <g/> ) <g/> , — але і як історично зумовлені сходження <g/> , перерозподіли тощо <g/> .
doc#14 А індивідуальне <g/> , хоч би й помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає національним <g/> .
doc#76 Хто з них <g/> , хоч би й хотів <g/> , наважився б спиратися на мову <g/> , скажімо <g/> , Юзефовича <g/> , Победоносцева або Пурішкевича <g/> ? </p>
doc#98 Картагена нашої провінційности <g/> , звичайно <g/> , вічна <g/> , але хоч би межа талановитости й безталанности трохи пересунулася на користь першої <g/> ! </p>
doc#6 Згадаймо хоч би назви деяких літографічних серій Одільона Редона ( <g/> якого Курилик цінив <g/> , — пор <g/> .