Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 кляси <g/> » <g/> , про справедливість <g/> , про ідеальне суспільство в суті справи лежить ідеал незалежної української ( <g/> в розумінні відповідности суспільного ладу національно-психологічному типові і його ідеалам <g/> ) України <g/> . Але
doc#72 У погодженні з деклярацією гетьмана прем'єр-міністер Ф. Лизогуб заявив <g/> , що <g/> , дотримуючися духу часу <g/> , українську мову лишають державною <g/> , але російської теж можна вживати <g/> , бо багато хто не опановує української ( <g/> державні урядовці <g/> , одначе <g/> , зобов'язані були опанувати українську <g/> ) 41 ( <g/> Христюк 3 <g/> , 35 і далі <g/> ) <g/> .
doc#72 У висліді на 1915 р. не лишилося жадної чисто української ( <g/> слов'янської <g/> ) школи і тільки 18 мішаних українсько-угорських ( <g/> ЕУ 2 <g/> , 55 <g/> ) <g/> .
doc#72 За Хрущова вже кожна область мала російську газету поряд української ( <g/> “ <g/> Нариси <g/> ” 427 <g/> ) <g/> .
doc#36 Він і сам належав до тієї спільноти ( <g/> української <g/> ) <g/> , любив відчувати поблизу її дух ( <g/> так <g/> , Мясоєдов <g/> .
doc#51 Тільки за кордонами УССР зроблено кілька спроб популяризувати погляди Ганцова й Курило й піти далі в застосуванні наміченої ними схеми до історії української <g/> , а далі й інших слов'янських мов <g/> .
doc#55 роду з основою на м'який приголосний ( <g/> або на приголосний <g/> , що не бере участи в паляталізаційній опозиції <g/> ) з « <g/> м'яким <g/> » підподілом вокальних іменників <g/> , тенденції <g/> , що оперує в більшості говірок уже протягом кількох сторіч ( <g/> тип радість <g/> , наближаючися до типу Христя <g/> ) ( <g/> хоча внутрішня мотивація правила « <g/> радості <g/> » в свідомості творців цього правила <g/> , поза всяким сумнівом <g/> , взорувалася не на розумінні цієї тенденції української <g/> , а просто переймала російську деклінаційну структуру <g/> , в якій род <g/> .
doc#81 <p> У російській літературі розгром вихопив менший відсоток письменників проти української <g/> , але досить для того <g/> , щоб і її знекровити <g/> .
doc#47 Сам кінець Праги як центру елітарної культури <g/> , чи то чеської чи української <g/> , був наче символом зміни діб <g/> .
doc#80 Ґронівці ніколи не вдавалися до патріотичних закликів <g/> , до чогось на зразок « <g/> Яка краса відродження країни <g/> » <g/> , вони ніколи не кликати « <g/> маси <g/> » <g/> , вони тих « <g/> мас <g/> » анітрохи не знали й не хотіли знати <g/> , вони часто були ближчі до російської культури <g/> , ніж до традиційної української <g/> , з Шевченком включно <g/> , але вони вперто <g/> , безнадійно <g/> , героїчно трималися української літератури <g/> , і вони були патріотичні не в декляма- ції поетичної творчости <g/> , а в своїй інтелектуальній поведінці <g/> .
doc#81 Ми поділяли дещо в минулому — буття вдома в двох культурах <g/> , українській і російській <g/> , — і свідомий вибір української <g/> , захоплення Галичиною й тим новим <g/> , що нам відкривалося в Львові <g/> .
doc#81 Що гармонійна єдність нації <g/> , зокрема української <g/> , може бути й буде осягнена й стверджена навіки <g/> , і це буде безмежна доба нескінченного щастя всіх і кожного на медо- і молоконосній пухкій і пишній землі українській <g/> … </p>
doc#53 Можна додати <g/> , що в цій схемі прийдешнє відкривало <g/> , власне <g/> , дві альтернативні можливості — або таки остаточне поглинення української мови всеімперською російською або виформування всеосяжної української <g/> , правдоподібно на основі української розмовної мови <g/> .
doc#56 Російську мову не пристосували до української <g/> , проскрибуточи сотні слів і виразів <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#7 Поруч трьох дотеперішніх східньослов'янських мов — української <g/> , російської й білоруської — витворюється якась четверта <g/> . </p>
doc#72 Така залежність від мови панівної нації була великим гальмом для нормального розвитку мови української <g/> , та <g/> , зрештою <g/> , й не тільки самої мови <g/> .
doc#47 Центральні тут не поетичні тексти самі в собі <g/> , а розлогі полемічні примітки-коментарі <g/> , додані до них і націлені проти поетичного тексту <g/> , самою ж поеткою написаного <g/> , — річ цілком унікальна в історії української <g/> , та й не тільки української поезії <g/> .
doc#71 Співіснування пам'яток <g/> , писаних мовою <g/> , що наближалася до говірної української <g/> , та інших пам'яток <g/> , писаних по-старослов'янському <g/> , ще й з намаганням зберігати цю мову якомога чистішою <g/> , сприймалося як відбиття ситуації <g/> , коли мовні рівні відрізнялися один від одного піднесеністю стилю <g/> , а точніше – своєю приналежністю до певного жанру <g/> .
doc#62 Лівицька-Холодна заслуговує на такий портрет <g/> , на таку реконструкцію не тільки тим <g/> , що вона сама - одна з провідних постатей української <g/> , твореної поза Україною <g/> , літератури <g/> , а й тим <g/> , що риси її особи <g/> , її життєпису невигладно вкарбовані в листи <g/> , до неї писані <g/> . </p>