Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#51 Тільки за кордонами УССР зроблено кілька спроб популяризувати погляди Ганцова й Курило й піти далі в застосуванні наміченої ними схеми до історії української <g/> , а далі й інших слов'янських мов <g/> .
doc#81 <p> У російській літературі розгром вихопив менший відсоток письменників проти української <g/> , але досить для того <g/> , щоб і її знекровити <g/> .
doc#80 Ґронівці ніколи не вдавалися до патріотичних закликів <g/> , до чогось на зразок « <g/> Яка краса відродження країни <g/> » <g/> , вони ніколи не кликати « <g/> маси <g/> » <g/> , вони тих « <g/> мас <g/> » анітрохи не знали й не хотіли знати <g/> , вони часто були ближчі до російської культури <g/> , ніж до традиційної української <g/> , з Шевченком включно <g/> , але вони вперто <g/> , безнадійно <g/> , героїчно трималися української літератури <g/> , і вони були патріотичні не в декляма- ції поетичної творчости <g/> , а в своїй інтелектуальній поведінці <g/> .
doc#56 Російську мову не пристосували до української <g/> , проскрибуточи сотні слів і виразів <g/> .
doc#47 Центральні тут не поетичні тексти самі в собі <g/> , а розлогі полемічні примітки-коментарі <g/> , додані до них і націлені проти поетичного тексту <g/> , самою ж поеткою написаного <g/> , — річ цілком унікальна в історії української <g/> , та й не тільки української поезії <g/> .
doc#62 Лівицька-Холодна заслуговує на такий портрет <g/> , на таку реконструкцію не тільки тим <g/> , що вона сама - одна з провідних постатей української <g/> , твореної поза Україною <g/> , літератури <g/> , а й тим <g/> , що риси її особи <g/> , її життєпису невигладно вкарбовані в листи <g/> , до неї писані <g/> . </p>
doc#72 Це був закарпатський спосіб переходу до справжньої літературної мови <g/> , чи то української <g/> , чи російської <g/> . </p>
doc#56 Чи багато росіян психологічно готові прийняти становище <g/> , коли щоб поїхати до Харкова чи Одеси <g/> , росіянин мусітиме прийти до українського консульства в Москві <g/> , чи Ленінграді <g/> , чи Солженіцинселі десь у нетрах Сибіру <g/> , — де там буде тоді столиця нової Росії — і дістати візу українських господарів землі української <g/> , як він робить <g/> , коли хоче поїхати до якоїсь там Англії чи Албанії <g/> ?
doc#65 <p> Починаючи від приблизно 1930-х років усі чужі слова <g/> , що входять до російської мови <g/> , тим самим автоматично входять до української <g/> .
doc#76 Неможливо знайти таку дату для кожної живої мови <g/> , також для української <g/> .
doc#49 А в подібних асоціяціях живий і непідкреслений вияв національної традиції кожної літератури <g/> , в даному випадку — української <g/> . </p>
doc#25 шелесних <g/> , то вони таки ствердли пізніше <g/> , а це сталося не через те <g/> , що їх м'якість передалася вставному й <g/> , що потім випав ( <g/> нье > нйе > не <g/> ) <g/> , як думав Боґородіцький ( <g/> і фактично Шахматов <g/> ) <g/> , а “ <g/> пересуненням артикуляції цих голосних у більш задню частину піднебіння <g/> ” ( <g/> 10 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , що Михальчук уважав взагалі за характеристичну рису української артикуляційної бази супроти інших східньослов'янських мов ( <g/> 3 <g/> , 51 <g/> ) <g/> . </p>
doc#64 Ще дальший етап — злорадіння неуспіхам української визвольної справи з заявами типу тієї <g/> , що її зафіксував Любченко від власної дружини <g/> : « <g/> Ні черта із етой вашей України нє вийдєт <g/> » <g/> , — а звідси вже один крок до ненависти до всього українського <g/> , як це відзначає Любченко в братів Винницьких <g/> : « <g/> Обидва й говорять українською мовою <g/> , проте обидва в Україну зовсім не вірять <g/> , а інженер одверто мріє про монархічну Росію і не приховує зненависти до всього українського <g/> » <g/> . </p>
doc#72 Великою подією була українізація центрального органу ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У газети “ <g/> Комуніст <g/> ” — 16 червня 1926 р. <g/> , видання з того ж року української газети для робітників “ <g/> Пролетар <g/> ” та українізація обласної одеської газети “ <g/> Известия <g/> ” <g/> , що з 31 серпня 1929 р. почала виходити під новою назвою “ <g/> Чорноморська комуна <g/> ” ( <g/> Скрипник 134 і далі <g/> , 142 <g/> , 148 <g/> ) <g/> .
doc#72 Чикаленко пояснює малий успіх першої в Києві щоденної української газети “ <g/> Громадська думка <g/> ” ( <g/> 1906 <g/> ) передусім тим <g/> , що “ <g/> публіка <g/> , як інтеліґентна <g/> , так і не інтеліґентна не звикла зовсім до української газетної мови <g/> .
doc#72 Виконаний 1860 р. переклад П. Морачевського ( <g/> 1806-1879 <g/> ) уважно перетянула й скореґувала комісія з чотирьох академіків ( <g/> Корш <g/> , Шахматов <g/> , Фортунатов <g/> , Коковцев <g/> ) та сімох членів української громади в Ст <g/> .
doc#31 Сталін відзначав <g/> , що « <g/> широкий рух за українську культуру і українську громадськість ( <g/> що це значить <g/> , не знати <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) почався і росте на Україні <g/> » <g/> , що « <g/> не можна українізувати згори пролетаріят <g/> » <g/> , і вів далі <g/> , що « <g/> цей рух <g/> , очолюваний дуже часто некомуністичною інтеліґенцією <g/> , може набрати місцями характеру боротьби за відчуження української культури та української громадськости від культури й громадськости загальносовєтської <g/> , характеру боротьби проти " <g/> Москви <g/> " взагалі <g/> , проти росіян взагалі <g/> , проти російської культури та її найвищого досягнення — ленінізму <g/> » ( <g/> так <g/> !
doc#31 Вони вписали нове слово в історію української громадської думки й літератури не тільки тим <g/> , що піднесли нові і на свій час революційні ідеї <g/> .
doc#81 Семененко був кандидатом української групи <g/> , за спиною якої стояв Володимир Доленко <g/> , та про неї далі <g/> . </p>
doc#101 професор Колумбійського університету з Нью-Йорка Юрій Шевельов — без перебільшення <g/> , один з найвищих авторитетів української гуманітарної науки <g/> , один з небагатьох наших культурних діячів <g/> , хто вводив здобутки національного творчого