Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 : « <g/> Бринить <g/> ! » що за слово <g/> ! а яке змістовне <g/> ! тут ціла картина <g/> ! « <g/> Бринить <g/> » <g/> ! Це означає — ледь
doc#15 цих речень як вираз існування <g/> , він продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> .
doc#40 раз—раз <g/> , хоч і не часте <g/> , але можливе <g/> , напр <g/> . ( <g/> тут між однорядними членами речення <g/> ) <g/> : « <g/> Звідти
doc#30 роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> . Це країна з
doc#80 один <g/> , що намагається штовхати історію вперед ( <g/> тут — апостол Петро <g/> , там Екегарт <g/> ) <g/> , і другий <g/> , що
doc#30 . Більшість із них відкладаю в надії на зустріч ( <g/> тут <g/> , бо в Києвах я вже ніколи не буду <g/> ) <g/> . Склав я їх
doc#40 вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана
doc#87 до цього твору як до явища мистецького ( <g/> тут не місце про це говорити <g/> , можна буде про це
doc#4 » деталю <g/> , оточеного білим ( <g/> там <g/> ) і чорним ( <g/> тут <g/> ) тлом <g/> , значущість деталю <g/> , вміння сказати
doc#30 береги Тихоокеання <g/> . </p><p> Дух з України ( <g/> ані літери <g/> ) тут ще не відчувається <g/> . А взагалі так виглядає <g/> , що
doc#0 вояками ( <g/> майстром шибеничної справи <g/> ) тут уже розказана <g/> . Яка доля спіткала
doc#80 членів Грона ( <g/> і як же дратувала непричетних <g/> ! <g/> ) <g/> , тут виявляється і його власна індивідуальність з
doc#40 з оминеним дієсловом <g/> , еліпса ( <g/> § 31 <g/> ) <g/> , тут відчувається дієслівна енергія <g/> . Пор <g/> . з цього
doc#73 й М. Антіоха ( <g/> « <g/> Вежі <g/> » <g/> , 1 <g/> ; « <g/> Орлик <g/> » <g/> , 1947 <g/> , 7 <g/> ) <g/> , тут просто нема що назвати <g/> . Всі інші спроби в цьому
doc#11 обличчям <g/> . Книжка зветься « <g/> Повільність <g/> » <g/> , тут ключ <g/> , як ундера схильнии це бачити <g/> , до
doc#82 не піддаватися першій реакції <g/> . Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> . Ми жили півстоліття
doc#81 . Це не були самі перекладачі <g/> , тут були і автори <g/> , тут можна було побачити й не одного письменника <g/> ,
doc#81 , тут панував дотеп і культурна алюзія <g/> , тут починалися романи <g/> , які подеколи кінчалися
doc#11 одну <g/> , географічну ( <g/> чому Венеція <g/> ? <g/> ) <g/> , сказати б <g/> , тут щойно йшла мова <g/> , але бар'єри усувати чи
doc#40 вже Дагар <g/> . — Крім нашого батальйону <g/> , тут більше немає нікого <g/> » — Панч <g/> ) <g/> , а особливо коли