Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ) відміняється за займенниковою відміною <g/> , як займенник той ( <g/> див <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , займенник самий може мати наголос на останньому складі <g/> , як той ( <g/> самого <g/> , самому <g/> ) <g/> .
doc#11 І нащо тому монсиньйорові здався той ( <g/> такий <g/> ) об'єкт « <g/> спостережень <g/> » <g/> ? </p>
doc#40 В значенні ототожнення з чимсь уже відомим <g/> , часто разом з займенником той ( <g/> той самий <g/> ) <g/> , вживається рівнобіжно повна форма самий <g/> , у якій наголос послідовно стоїть на першому складі <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Займенник той ( <g/> і так само числівник один <g/> ) має своєрідні закінчення в родовому відмінку однини жіночого роду ( <g/> тієї <g/> ) і в орудному однини жіночого роду ( <g/> тією <g/> ) <g/> , а поза тим відміняється як « <g/> тверді <g/> » прикметники <g/> .
doc#40 <p> Наголос числівника один регулюється правилами займенникового наголосу ( <g/> він скрізь на останньому складі <g/> , тільки в родовому і орудному відмінку жіночого роду однини і в оруд- </p><p> ному відмінку множини — на передостанньому <g/> , як у займенника той <g/> ) <g/> , а наголос числівників тисяча <g/> , мільйон <g/> , мільярд <g/> , як у іменників <g/> , нерухомий ( <g/> На Західній Україні в числівнику тисяча в множині наголос пересувається на закінчення <g/> : тисячі — тисяч — тисячам <g/> …
doc#40 ) <g/> , відповідаючи первісному <g/> , тепер забутому вказівному значенню займенника він ( <g/> оний = той <g/> ) <g/> , ще частіше показує невпевненість <g/> , вагання мовця ( <g/> напр <g/> .
doc#81 Згадую екскурсію з дядею Вовою над Дінець <g/> , напрям майже той <g/> , але яка різниця обставин і настрою <g/> !
doc#11 Читати список станцій нудно <g/> , читач клене автора <g/> : чи той <g/> , бува <g/> , не морочить голову <g/> ?
doc#81 Так чи так <g/> , відтепер два різномовні театри різнилися між собою тільки мовою <g/> , репертуар був у засаді той самий <g/> , стиль гри й режисури теж <g/> , у конкуренції мав перемагати той <g/> , де були кращі актори <g/> . </p>
doc#40 <p> Живим у сучасній мові є тільки один тип іменникових словозростів <g/> , — а саме той <g/> , де перша основа — наказовий спосіб дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#72 Видавці “ <g/> Зорі <g/> ” писали 1889 р. <g/> : “ <g/> Якби прийшло списати словар з того <g/> , як ми не повинні говорити та писати <g/> , то вийшов би він завбільшки чи не такий <g/> , як і той <g/> , де списані наші щирі рідні слова і вирази <g/> ” <g/> .
doc#0 Була не його провина <g/> , що зникав той <g/> , для кого картки готувалися <g/> .
doc#63 <p> А з другого боку <g/> , заперечення існуючого світу в ім'я тих зародків майбутніх сутностей <g/> , які тільки дрімають в ньому як дуб <g/> , дуби <g/> , ліси <g/> , міста й держави в одному жолуді <g/> , проголошення <g/> , що дійсний світ - не дійсний <g/> , що </p><p> Правдивий світ - не той <g/> , для ока зримий <g/> , - </p><p> Крилами розтинаючи вогонь <g/> , </p><p> Гойдають тихо грізні серафими </p><p> На терезах своїх долонь – </p><p> і то для того <g/> , щоб у « <g/> Попелі імперій <g/> » проголосити <g/> , що сутність цього справжнього світу - в поза світній містиці суто духового лицаря Ґрааля <g/> , отже <g/> , щоб від сутности перейти до надсутности <g/> . </p>
doc#0 Інститут той <g/> , до речі буде нагадати <g/> , носив ім'я Михайла Драгоманова <g/> . </p>
doc#42 І з сонцем у поета нема спільної мови <g/> , і він не без радости відчаю передчуває той <g/> , здається йому <g/> , вже близький день <g/> : </p><p> перед останнім світовим « <g/> прощай <g/> » <g/> , </p><p> коли безокі <g/> , безперервні ночі </p><p> затоплять сонце <g/> , Відень і Дунай <g/> . </p>
doc#84 « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> .
doc#68 <p> Справді герметичним цьому читачеві видається вірш другий — </p><p> Будинок той <g/> , котрого жаль будив <g/> , </p><p> чи на який острішком зойку п'явся </p><p> таємний острах <g/> , млосно прихилявся </p><p> до сніжних спантеличених ґрунтів </p><p> і віддавався часу течії <g/> , </p><p> довірившись його бентежній хвилі <g/> . </p>
doc#68 » <g/> , « <g/> Будинок той <g/> , котрого жаль будив <g/> » <g/> , « <g/> Той спогад <g/> : вечір <g/> , вітер <g/> …
doc#90 Перед Чернишем <g/> , утікаючи <g/> , скреготали по камінню ковані чоботи <g/> , і він <g/> , зціпивши зуби <g/> , напружуючись до останньої грані <g/> , плигнув ще раз вперед і вдарив обома руками німця в шию <g/> , в спину <g/> , повалив і уп'явся пальцями в горло <g/> , і той <g/> , наливаючись кров'ю <g/> , захарчав <g/> .