Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Україна була своєю <g/> , з її пейзажем <g/> , з її людьми <g/> , з її білими ( <g/> тоді <g/> !
doc#81 Одначе <g/> , життя — одна справа <g/> , а література — інша <g/> , видко <g/> , я це передчував уже тоді ( <g/> не передчуваючи того <g/> , що тепер старатимуся якраз наблизити літературу до життя <g/> , правда <g/> , тільки в ретроспективі пригадки <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Як же трактувалося тоді ( <g/> і раніше <g/> ) те <g/> , що ми тепер звемо називним реченням <g/> ?
doc#40 лузі <g/> ; ( <g/> 3 <g/> ) як тихо усюди <g/> : і в полі <g/> , і в хаті <g/> , ( <g/> 4 <g/> ) як співи затихнуть дівочі <g/> ; ( <g/> 5 <g/> ) як втомиться мати співати дитяті й закриє утомлені очі <g/> ; ( <g/> 6 <g/> ) як сни золотії колишуть дитину і стелять їй мрії барвисті <g/> ; ( <g/> 7 <g/> ) як сам соловейко малий на хвилину замовкне в кубелечку в листі <g/> , II ( <g/> 1 <g/> ) тоді затремтять полохливо <g/> , швиденько скрізь тіні химернії дрібні <g/> , ( <g/> 2 <g/> ) і спустить додолу тоді місяченько <g/> , мов струни <g/> , ті промені срібні <g/> ; ( <g/> 3 <g/> ) тоді <g/> ) від заходу до мли таємної з оселі вечірньої мрії луна пронесеться від пісні дивної <g/> , гучної <g/> , мов гімни надії <g/> » ( <g/> Укр <g/> .
doc#70 Знавши таку багатосотлітню тенденцію <g/> , може <g/> , варто затримати ( <g/> широко вживану тоді <g/> ) форму роля <g/> , а слово модель — в чоловічому роді — не тому <g/> , що по-французьки Le modle <g/> .
doc#69 Знавши таку багатостолітню тенденцію <g/> , може варт було зберегти ( <g/> широковживану тоді <g/> ) форму роля <g/> , а слово модель затримати в чоловічому роді ( <g/> не тому <g/> , що по-французьки le modele <g/> ) <g/> .
doc#45 Він писав тоді <g/> , " <g/> що Потебня показав " <g/> откуда и куда идет человечество в одном из представителей его <g/> , русском народе <g/> " <g/> .
doc#81 <p> Не скажу <g/> , що я це усвідомив тоді <g/> , 1919 року <g/> .
doc#9 Те <g/> , що було хибно тоді <g/> , 1928 року <g/> , стало далеко відповіднішим до правди в сорокових роках <g/> .
doc#9 Вона мала б бути повнішою <g/> , ближчою до вичерпности <g/> , глибшою й всеохоплюючою <g/> , — якби доля подарувала мені ще півроку спілкування з Сімовичем і Дорошенком <g/> , ще півроку спокійного життя у Львові тоді <g/> , 1944 року <g/> .
doc#81 Більшість з них не були партизанами і не виконували ніяких актів саботажу <g/> , але вони могли почасти тоді <g/> , а головне — потім інформувати НКВД про всіх і вся <g/> .
doc#81 Я не міг писати всього того <g/> , що хотів би <g/> , але слід було скористатися з нагоди і висловити те <g/> , що можна було тоді <g/> , а не можна було довгі роки перед тим <g/> .
doc#27 А в російськомовному « <g/> Епілозі <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ) до « <g/> Чорної ради <g/> » ці думки висловлено так послідовно й виразно ( <g/> « <g/> Такая пламенная любовь к нераздельному русскому народу <g/> » <g/> , « <g/> нравственная необходимость слияния в одно государство южного русского племени с северным <g/> » <g/> ) <g/> , що можна радше дивуватися <g/> , що бойкот Куліша українською інтелігенцією не почався вже тоді <g/> , а не десь у сімдесятих — вісімдесятих роках <g/> .
doc#25 Він гаряче протестував проти становища “ <g/> настражданого раба <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 4 <g/> ) <g/> , що в ньому перебував український народ і українська культура в царській Росії <g/> , боронив їх “ <g/> повноправність <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 9 <g/> ) <g/> , доводив <g/> , що панівне становище російської культури визначене тільки “ <g/> правом сильнішого <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 13 <g/> ) <g/> , пророкував нетривкість і недовготривалість російського “ ветхозавітного режиму <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 59 <g/> ) <g/> , але він уважав українську державу неможливою не тільки практично тоді <g/> , а і взагалі <g/> , бо <g/> , на його думку <g/> , це виключене самою українською національною вдачею з її рисами “ <g/> глибокого ліризму аж до наївної добродушности <g/> , мелянхолійної споглядальности <g/> , нахилу до аналітики та критицизму <g/> , здобреного тонким гумором <g/> , і взагалі перевагою рис <g/> , які характеризують швидше жіночу <g/> , аніж чоловічу вдачу <g/> , ( <g/> 3 <g/> , 40 <g/> ) <g/> . </p>
doc#103 Я не усвідомлював суті її життя тоді <g/> , але вона постає з межовою ясністю з її листів тепер <g/> .
doc#31 Вимога ця <g/> , самоочевидна в наш час <g/> , не була позбавлена революційности тоді <g/> , але навіть і тоді <g/> , імовірно <g/> , вона б не викликала вибуху пристрастей <g/> , якби була висловлена в такій абстрактній і безособовій формі <g/> , як тут <g/> .
doc#31 Але образи мають свою мову <g/> , і вже тоді <g/> , в першій книжці памфлетів Хвильового <g/> , фактично ця дилема ішла глибше <g/> : примітивне пропаґандивне і політизоване « <g/> мистецтво <g/> » чи мистецтво глибокої думки і складної образности <g/> ? </p>
doc#45 , а Лавровський тоді <g/> , в суті речі <g/> , зіграв вельми позитивну ролю У становленні великого Потебні <g/> , що його ми знаємо і шануємо <g/> . </p>
doc#81 Бо тоді <g/> , в тридцяті роки <g/> , знати про минуле й про почуття й погляди інших стало просто небезпечним <g/> , бо кожного разу воно могло бути повернене проти знайомого або — якщо дана особа відмовлялася давати свідчення про іншого — для неї <g/> .
doc#9 А тоді <g/> , в ті роки <g/> , коли царська Росія указом 1876 р. відгородила своїх українців від усяких « <g/> шкідливих впливів <g/> » українського П'ємонту — Галичини <g/> , чи тоді просочувалися впливи галицької мови <g/> , або краще української літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , на Велику Україну і якщо просочувалися <g/> , то якими ж каналами <g/> ? </p>