Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#72 Якщо 1933 року вага російських газет становила 10,1 % <g/> , то на 1940 рік вона досягає 22.2 % ( <g/> ЕУ 1,993 <g/> ) <g/> .
doc#40 Коли ж цього займенника вжито в значенні 'Мар'яна' <g/> , то це і творить ілюзію <g/> , що ми чуємо голос самої Мар'яни <g/> .
doc#80 — 1931. — 2. — С. 139 — 140 <g/> ) <g/> , то відсилаючи читача до паралелі з творами <g/> , особливо романами <g/> , Винниченка ( <g/> Майфет <g/> .
doc#72 Животко 159 <g/> ) <g/> , то поступ стає очевидним <g/> .
doc#25 <p> Більше важило для Михальчука те <g/> , що багатьма рисами свого звукового розвитку українська мова вибивалася поза межі східньослов'янських мов <g/> , перекидаючи місток то до західніх <g/> , vi — наприклад <g/> , у розрізненні долі первісних о <g/> , е від долі о <g/> , е з ъ <g/> , ь ( <g/> 2 <g/> , 28 <g/> ) <g/> , то до південних <g/> , власне <g/> , сербської—наприклад <g/> , у розвитку Ҍ ( <g/> 8 <g/> , 178 <g/> ) <g/> .
doc#40 : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана <g/> , але натомість оповідач переслизає на іншу конструкцію <g/> : <g/> ) <g/> , то буде їй шістнадцятий год <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#50 Але там водночас відбувається просвітлення <g/> , а в Осьмачки <g/> , навпаки <g/> , кольорит усе хмурнішає <g/> , і <g/> , якби не кілька романсово ліричних ноток в останній пісні ( <g/> « <g/> Співай же <g/> , пташе <g/> , соловею мій <g/> » <g/> ) <g/> , то поема кінчалася б тонами майже екклесіястівсько-самогубницькими <g/> . </p>
doc#78 Ми знаходимо Шевченка раз-у-раз то в Тарновського в Качанівці ( <g/> Борзенщина <g/> ) <g/> , то в Лизогуба в Седневі ( <g/> Чернігівського пов <g/> .
doc#40 Якщо ж поставити кому і після слова змія ( <g/> »Аж свекруха йде <g/> , як змія <g/> , гуде« <g/> ) <g/> , то буде неясно <g/> , до чого стосується порівняння як змія <g/> : до ходи чи до гудіння <g/> .
doc#40 А коли вони вживаються не в своєму прямому значенні ( <g/> »спосіб самодовільної дії« <g/> ) <g/> , то вони <g/> , хоч і мають підмет <g/> , але зовсім утрачають здатність відмінятися і стоять завжди в тій формі <g/> , яка є нормально формою другої особи однини <g/> .
doc#40 : Він сходив на пошту <g/> , він збігав до аптеки <g/> , він з'їздив на село <g/> ) <g/> ; якщо наголос з наростка переноситься на корінь ( <g/> зно́сити <g/> , перево́дити <g/> , дово́зити <g/> , убро́дити <g/> , прихо́дити <g/> ) або навпаки <g/> , з кореня на наросток ( <g/> збігати <g/> , з'їздити <g/> ) <g/> , то вид і далі лишається недоконаним ( <g/> пор <g/> .
doc#9 Коли виділимо окремо чужі слова ( <g/> Гумбольдт <g/> , де Сассюра <g/> , поета <g/> , патас <g/> , модерністи <g/> , позитивні <g/> ) <g/> , то матимемо акання в таких позиціях <g/> : на початку слів <g/> : означає <g/> ; безпосередньо перед наголосом <g/> : наостанку <g/> , тварити <g/> , сопілки <g/> , не пра це <g/> , громадськості <g/> , перед наголосом <g/> , але не безпосередньо <g/> : розглядати <g/> , не дозволяє <g/> , разпрозорились <g/> ; після наголосу <g/> : засоби <g/> , повна <g/> , в залежності <g/> , приростка <g/> , можливості <g/> . </p>
doc#40 Одначе <g/> , якщо ми його заступимо тут на п ( <g/> піч <g/> ) або р ( <g/> річ <g/> ) або с ( <g/> січ <g/> ) <g/> , то кожного разу матимемо інше слово <g/> .
doc#40 <p> Від усіх інших дієслів дієприкметники творяться наростком -н ( <g/> ий <g/> ) <g/> , при чому <g/> , якщо основа інфінітива кінчається на -а ( <g/> я <g/> ) - <g/> , то цей звук зберігається <g/> , а всі інші голосні заступаються на -Є- <g/> , перед яким приголосні чергуються так <g/> , як у першій особі форми теперішнього часу дієслів ( <g/> § 56 <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#99 Вони показують тільки відрізненість ( <g/> що 1 <g/> , то не 2 і не 3 <g/> ) або порядковість ( <g/> 1 перед 2 <g/> , 2 перед 3 <g/> ) <g/> .
doc#84 А якщо і « <g/> зорганізуються <g/> » <g/> , то це будуть ерзацові вареники <g/> , вареники повоєнної зруйнованої Европи <g/> , які не дорівнюватимуть вареникам старої України <g/> . </p>
doc#91 Якщо читач бачив « <g/> Большой концерт <g/> » <g/> , де колгоспники так само свою образованість показують <g/> , не до речі цитуючи на виставі « <g/> Князя Ігоря <g/> » фрази з « <g/> Слова о полку <g/> » <g/> , то він погодиться <g/> , що метода та сама <g/> .
doc#72 Оскільки в ті часи літературних перекладів з української мови російською робилося мало <g/> , а з російської на українську теж не багато <g/> , то співвідношення видань з таблиці можна вважати приблизним показником фактичного розподілу мов ( <g/> треба було б ще ввести поправку на твори <g/> , перекладені з інших мов <g/> ) <g/> : </p><p> РІК </p><p> Українська </p><p> література </p><p> Російська </p><p> література </p><p> 1918 </p><p> 304 </p><p> 52 </p><p> 1919 </p><p> 149 </p><p> 98 </p><p> 1920 </p><p> 106 </p><p> 61 </p><p> 1921 </p><p> 62 </p><p> 72 </p><p> 1922 </p><p> 71 </p><p> 128 </p><p> 1923 </p><p> 48 </p><p> 73 </p><p> 1924 </p><p> 153 </p><p> 82 </p><p> ( <g/> “ <g/> Преса <g/> ” <g/> , 96 і далі <g/> ) </p><p> Відносно високе число українських публікацій в 1918-1919 рр <g/> .
doc#36 Якщо <g/> , прибувши до Львова <g/> , матимеш бажання <g/> , то зустрінься з редактором русинської газети « <g/> Слово <g/> » Богданом Дідицьким <g/> , дуже милою особою <g/> …