Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 Нічого цього я не мав нагоди чи то <g/> , може <g/> , охоти зробити <g/> . </p>
doc#37 <p> Характеристично <g/> , що з тих <g/> , кому запропоновано членство в МУРІ <g/> , відмовився тільки один — Леонид Мосендз <g/> , і то <g/> , можливо <g/> , тому що жив він поза Німеччиною і особистий контакт засновників МУРу з ним був неможливий <g/> .
doc#61 Фіксуються навіть такі стани <g/> , як засинання <g/> , — річ цілком неправдоподібна з чисто життьового погляду <g/> , — бож коли людина засинає <g/> , то <g/> , очевидно <g/> , не пише <g/> , а поки пише <g/> , не може заснути <g/> .
doc#87 А церков же то <g/> , церков <g/> !
doc#53 Свою автобіографію він починав словами <g/> : « <g/> По происхождению с отцовской и материнской сторон я принадлежу к тому меньшинству Малороссийского козачества <g/> , которое в течение XVIII века получило права Российского дворянства <g/> » <g/> , А кінчав він </p><p> свою автобіографію так <g/> : « <g/> Обстоятельствами моей жизни условлено то <g/> , что при научных моих занятиях исходною точкою моею <g/> , многим заметною <g/> , иногда незаметною для других был малороссийский язык и Малорусская народная словесность <g/> .
doc#41 І то анекдотою з початку до кінця <g/> .
doc#24 І коли ми шануємо Миколу Хвильового за те <g/> , що він був застрільником і пробоєвиком цього періоду <g/> , то Аркадій Любченко заслуговує на пошану як завершувач і синтезатор періоду <g/> .
doc#42 Якщо це Байрон <g/> , то Байрон двадцятого сторіччя <g/> , коли шумів і відшумів сюрреалізм <g/> .
doc#88 Може <g/> , ми навіть так думали <g/> , тільки ніхто цього не казав <g/> , бо то був би вже політичний акт <g/> . </p>
doc#4 А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> .
doc#58 Тепер уже на серці спокійніше — що буде <g/> , то буде <g/> , а хліб уже у засіках <g/> » <g/> .
doc#92 Але <g/> , думав я <g/> , то були погляди двадцятип'ятилітньої давности <g/> , напевне <g/> , сам Якобсон уже переконався в їх застарілості й слушності <g/> , і тепер <g/> , у п'ятдесятих роках <g/> , я зможу його остаточно в цьому переконати <g/> .
doc#29 Інкіжинов також приніс легкі жанри <g/> , а все таки то були серйозніша англійська комедія й оперета трохи вищого ґатунку <g/> . </p>
doc#97 Такого роду натяки на белетризацію не спроможні виявити хід думок Шевченкових <g/> , то більше <g/> , іцо думки <g/> , які вкладаються у свідомість поета <g/> , не виходять поза межі трюїзмів <g/> .
doc#7 Коли речення починається з підмета <g/> , що перед ним стоїть заперечна частка н е <g/> , то в продовженні конечно чекаємо десь другої половини фрази <g/> , що починається на а ( <g/> Не він це зробив <g/> , а вона <g/> ) <g/> …
doc#91 Проте в межах радянської системи « <g/> республік <g/> » <g/> , триманих на міцних мотузках різної довжини <g/> , такі твори публікуються й читаються <g/> ; якщо вони не література <g/> , то вони виконують обов'язки літератури <g/> .
doc#78 Маркович уважає за « <g/> грубі <g/> » вже не на південь від чернігівських положені говірки — назвімо їх тут і далі умовно полтавськими <g/> , — а ті <g/> , що лежать на північ від чернігівських <g/> , себто в термінології Шафонського литовські або поліські <g/> ; щождо чернігівських і полтавських говірок <g/> , то вони для нього вже стоять на одному рівні <g/> .
doc#51 ” Житецького побачив світ 1889 р. <g/> ; що перший загальний нарис російської діалектології ( <g/> О. Соболевського <g/> ) вийшов 1897 р. <g/> , тоді як „Наречия <g/> , поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины <g/> ” К. Михальчука були опубліковані вже 1872 р. Щождо праць Потебні з історичної синтакси слов'янських мов <g/> , то вони й досі ледве чи мають щось рівне в загально славістичній літературі <g/> .
doc#15 Якщо і з'являються певні сумніви <g/> , то вони стосуються не до суті справи <g/> , а тільки до того <g/> , чи можна цим конструкціям надати назви речень <g/> .
doc#101 Коли приїхав спочатку до Німеччини <g/> , а потім — Швеції <g/> , то відкрив для себе головне те <g/> , що все <g/> , чого я навчився і що знав досі <g/> , було далеко не достатнім <g/> , провінційним <g/> .