Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Звідси й назва цих спогадів <g/> , я і не-я <g/> , де на першому місці те невловне я. І <g/> , важливіше <g/> , звідси розподіл наголосів у них <g/> . </p>
doc#80 Але в обох випадках це будуть тільки приклади <g/> , а систематична праця над цим — це те <g/> , що німці називають Zukunftmusik <g/> . </p>
doc#40 <p> Та хоч цей тип відмінювання зручний тим <g/> , що уодноманітнює відміну числівників <g/> , але поруч уживається і успішно з ним конкурує інший ( <g/> власне <g/> , старіший <g/> ) тип відміни <g/> , який має ту перевагу <g/> , що в усіх непрямих відмінках <g/> , крім орудного <g/> , має те саме закінчення <g/> , а саме <g/> : родовий <g/> , давальний <g/> , місцевий — п'яти <g/> , орудний — п'ятьма <g/> .
doc#81 Він постукав у двері квартири <g/> , відчинила Гуржей <g/> , покликала мене <g/> , бо вважалося <g/> , що я можу з ним говорити по-німецьки <g/> , я щось невиразно <g/> , ламаною мовою говорив йому про те <g/> , що мій батько був офіцером царської армії і тому він <g/> , німець <g/> , мусить лишити нас у спокої ( <g/> Логіка <g/> !
doc#70 Ми <g/> , звичайно <g/> , не уявляємо собі <g/> , наскільки кожен із нас відповідальний за те <g/> , якою буде мова майбутнього <g/> , хай у безконечно малій дозі <g/> .
doc#30 Чорнуху вже мало показують <g/> , натомість толерантність товчуть в обидва вуха <g/> , і про те саме проповідує наш Президент <g/> , який на фільми не ходить <g/> , а російські й поготів7. У підсумку <g/> , — любімося <g/> , а свою вовчу думку тримаймо <g/> . </p>
doc#40 <p> § 49. ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ І ДЕПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ </p><p> Через те <g/> , що займенники раз-у-раз виступають у функції інших частин мови <g/> , вони часто втрачають властивості займенника показувати не предмети і ознаки <g/> , а тільки стосунок предметів і ознак до мовця і до розмови <g/> , прикріплюються до називання певних предметів або ознак і кінець-кінцем перестають бути займенником ( <g/> депрономіналізуються <g/> , — від латинської назви займенника pronomen <g/> ) <g/> , перетворюючися на іменник <g/> , прикметник або прислівник <g/> .
doc#72 Уяву про те <g/> , як виглядала справа <g/> , можна скласти на підставі огляду середніх шкіл ( <g/> приблизно 1924 р. <g/> ) <g/> , що його робить Gerovskij ( <g/> 1934 <g/> , 512 <g/> ) <g/> : з чотирьох гімназій у двох навчання провадили українською мовою <g/> , в жодній — російською <g/> , а в одній — мішано <g/> ; з трьох учительських семінарій дві були українські <g/> , одна російська — усе це бодай офіційно <g/> ; на ділі і українська й російська викладова мова ( <g/> залежно від освіти й здібностей учителя <g/> ) мала більш чи менш сильну домішку місцевих говірок <g/> , а то й церковнослов'янської мови <g/> .
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#80 Радянська історія <g/> , як добре відомо <g/> , вибирає тільки те з життя націй і людей <g/> , іцо відповідає « <g/> настановам партії та уряду <g/> » <g/> , і замовчує всю решту <g/> .
doc#81 Тьотя Маруся ухитрилася переслати матері кимсь записочку <g/> , написану вже для радянської цензури <g/> , де говорилося про те <g/> , з яким ентузіязмом вони повертатимуться на батьківщину <g/> .
doc#68 Розуміючи це <g/> , все таки наважуюся хоч згадати те <g/> , що виглядає <g/> , особливо впадає в око <g/> . </p>
doc#24 <p> Справді повновартісні ери розвитку людської духовости знаходять свій вияв і закріплення в синтетичних творах <g/> , те <g/> , що німці називають Mythos des Zeitalters <g/> .
doc#101 Міфу про те <g/> , що українці — найталановитіша нація <g/> , яка має надзвичайно багато переваг <g/> .
doc#77 <p> У « <g/> Юності Василя Шеремети <g/> » є багато персонажів і показано багато подій <g/> , але зрештою в ній є тільки один персонаж — сам Василь Шеремета і тільки одна подія — перетворення Василя з юнака на свідому людину <g/> , зформування цього персонажа <g/> , якого автор уважає за позитивного героя <g/> , за те найкраще <g/> , що було в поколінні <g/> .
doc#47 <p> Спільне й те <g/> , що в більшості випадків не дано « <g/> портрету <g/> » рослини чи квітки <g/> , тільки вихоплено якусь одну її рису <g/> , що <g/> , зрештою <g/> , відповідає дитинному баченню світу І найголовніше — і найбільше впадає в око — і криком вимагає пояснення — змальований сумою об- </p><p> 1 Певна трансцендентність « <g/> ботанічних <g/> » образів і циклів Ляту- ринської стане ще очевиднішою <g/> , коли порівняти їх з теж « <g/> ботанічним <g/> » пейзажем Григорія Тютюнника в його романі « <g/> Вир <g/> » <g/> , де головне — конкретність образу квітів і рослин ( <g/> що не виключає ні прихованого суб'єктивного пляну <g/> , ні майстерности цих пейзажів
doc#81 І те і те було тільки поетичною мрією <g/> , безконечно далекою від дійсности <g/> .
doc#80 Залежність від Карко зраджує те <g/> , що всі дійові особи повісти Домонтовича виступають у романі Карко <g/> , а багато з них вигадані цим останнім і не спираються на історичні джерела <g/> .
doc#40 про цей сполучник § 24 <g/> ) <g/> , тому що <g/> , через те що <g/> , напр <g/> .
doc#40 Сприяє таким змінам ще й те <g/> , що в українському дієслові далеко більше важить вид <g/> , ніж час <g/> .