Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 нормально в словах <g/> , що мали двічі приголосний р відбувалася дисиміляція р + р в р + л або л + р. Старші римар <g/> , рицар <g/> , парамар <g/> , мурар <g/> , срібро перетворилися налимар <g/> , лицар <g/> , паламар <g/> , муляр <g/> , срібло тощо <g/> .
doc#40 <p> До зубних звуків належать проривні д <g/> , т <g/> , н <g/> , фрикативні с <g/> , з <g/> , африкати ц <g/> , дз <g/> , а також звуки л <g/> , р. Звуки т ( <g/> глухий <g/> ) і д ( <g/> дзвінкий <g/> ) творяться тим <g/> , що видихове повітря прориває перепону <g/> , витворену притисненням краю язика до верхніх передніх зубів і сумежної частини ясен <g/> .
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#53 п. boski <g/> ) <g/> , засвідченого <g/> , починаючи від Ізборника 1076 р. Чимало прикладів XVI —XVIII ст <g/> .
doc#9 Тим-то <g/> , коли 11.08.1918 р. створено спеціяльну термінологічну комісію при Київському Науковому Товаристві <g/> , то вона серед джерел своєї праці зразу ж зазначила і « <g/> матеріяли Львівського Наукового Товариства <g/> , галицькі шкільні підручники <g/> , праці І. Верхратського та інших галицьких учених <g/> »xv <g/> . </p>
doc#76 у Мстиславовій грамоті 1130 р. опозицію двох п <g/> : игоумене <g/> , але донєлі> <g/> . </p>
doc#55 <p> Насправді <g/> , для більшости випадків вирішальну ролю грає <g/> , чи дане слово-назва ввійшло до вирішальних говірок перед <g/> , а чи після злиття и ( <g/> і <g/> ) з ( <g/> ы <g/> ) <g/> , орієнтовна дата для масиву українських говірок приблизно 1260 р. <g/> ; що ввійшло ( <g/> пізніше <g/> ) через польську мову <g/> ; і що було адаптоване до власних або засвоєних суфіксів/морфем <g/> .
doc#65 ( <g/> перша атестація 1283 р. <g/> ) <g/> .
doc#51 Він опрацьовував спеціяльні проблеми загально-слов'янської і східньо-слов'янської порівняльно-історичної фонетики ( <g/> розвиток індоєвропейських велярних <g/> , занепад кінцевих ъ і ь <g/> , доля носового е <g/> , фонетична система грамоти рижан коло 1300 р. <g/> ) <g/> .
doc#71 Радше можна припустити <g/> , що на цій частині майбутньої української території до 1341 р. розвинулася власна літературна мова на основі говірної <g/> , яка не збігалася з мовою Києва та прилеглих до нього земель <g/> .
doc#71 Цю різницю годі пояснити лише політичними чинниками <g/> , бо серед збережених текстів західноукраїнських грамот декотрі датуються ще 1341 р. <g/> , тобто передують польській інвазії 1349–1352 рр <g/> .
doc#71 <p> vii Остаточне уодностайнення судоустрою в Польщі Володислав Ягайло задекретував у січні 1433 р. ( <g/> Краківський привілей <g/> ) <g/> , розширивши в такий спосіб дію Едлинського привілею <g/> , виданого 4 березня 1430 р. То був кінець temporis iuris ruthenicalis і руської мови в судочинстві та врядуванні на галицьких теренах [ <g/> див <g/> .
doc#71 <p> vii Остаточне уодностайнення судоустрою в Польщі Володислав Ягайло задекретував у січні 1433 р. ( <g/> Краківський привілей <g/> ) <g/> , розширивши в такий спосіб дію Едлинського привілею <g/> , виданого 4 березня 1430 р. То був кінець temporis iuris ruthenicalis і руської мови в судочинстві та врядуванні на галицьких теренах [ <g/> див <g/> .
doc#24 Ба навіть « <g/> Диктатуру <g/> » Івана Микитенка Лесь Курбас трактував як містерію — аж до деталів <g/> , до асоціяцій між малими хатками на пляншетах і ренесансовими будиночками пізніх містерій <g/> , як вони засвідчені на малюнку Кайо й де Мелля 1547 р. — з одним спільним завданням <g/> : виключити з театру поняття простору <g/> , дати дію поза простором <g/> , — як він виключений і в « <g/> Вертепі <g/> » Любченка <g/> , де дія симультанно відбувається то в кімнаті автора <g/> , то в безмежжі степу <g/> , то в безмежжі України як цілости — бо дія ввесь час відбувається <g/> , по суті <g/> , в дусі <g/> , в діялектиці суперечностей <g/> , що існують <g/> , правда <g/> , в просторі <g/> , але не зв'язані істотно з простором <g/> . </p>
doc#71 <p> Про літературну мову українських земель <g/> , що перебували під литовською зверхністю ( <g/> приблизно з 1340 до 1569 р. <g/> ) <g/> , небагато можна сказати <g/> .
doc#71 Як показав Грузинський <g/> , пізніші рукописні Євангелії ( <g/> Волинська Євангелія 1571 р. <g/> , Літківська Євангелія кінця XVI cт <g/> .
doc#71 Зворотний процес <g/> , спрямований на відродження слов'янщини <g/> , зрештою взяв гору <g/> ; і вивершенням його стала поява праць <g/> , у яких церковнослов'янська мова пропаґувалася як єдина літературна мова в Україні <g/> , – наприклад <g/> , у граматиках Лаврентія Зизанія ( <g/> 1596 р. <g/> ) та Мелетія Смотрицького ( <g/> 1619 р. <g/> ) чи в словнику Памва Беринди ( <g/> 1627 р. <g/> ) <g/> .
doc#9 Маємо на увазі такі рядки з листа Лесі Українки до Йосипа Маковея з 16.01.1894 р. <g/> : « <g/> Я тільки думаю <g/> , що зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діялекта <g/> , адже літературна мова мусить витворитись з усіх діялектів <g/> , без жадного насильства <g/> , сварки й колотнечі <g/> .
doc#81 У першому році навчання це були історія російської мови — тема аж надто широка <g/> , але практично це означало опрацювати щойно виданий тоді « <g/> Исторический комментарий к современному русскому языку <g/> » ( <g/> 1936 <g/> ) <g/> ; український наголос <g/> ; мова російських пісень <g/> , записаних 1617 р. Річардом Джемсом <g/> ; лінµвістична географія <g/> ; і — фонетичний закон <g/> .
doc#71 Зворотний процес <g/> , спрямований на відродження слов'янщини <g/> , зрештою взяв гору <g/> ; і вивершенням його стала поява праць <g/> , у яких церковнослов'янська мова пропаґувалася як єдина літературна мова в Україні <g/> , – наприклад <g/> , у граматиках Лаврентія Зизанія ( <g/> 1596 р. <g/> ) та Мелетія Смотрицького ( <g/> 1619 р. <g/> ) чи в словнику Памва Беринди ( <g/> 1627 р. <g/> ) <g/> .