This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | варіянт з'явився 1847-го <g/> , другий — 1857-го | р. | <g/> ) <g/> . 1 тематично <g/> , й стилістично цей твір ближчий |
doc#1 | » <g/> , а « <g/> Неофітами <g/> » <g/> , котрі датуються груднем 1857 | р. | </p><p> З другого боку <g/> , відчувається чітка межа між |
doc#1 | чітка межа між творами <g/> , що їх писано до 1860 | р. | <g/> , й створеними від січня 1860 р. до лютого 1861 р. |
doc#1 | їх писано до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 | р. | до лютого 1861 р. - останнього року життя поета <g/> . |
doc#1 | р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до лютого 1861 | р. | - останнього року життя поета <g/> . Щоб збагнути |
doc#1 | поезії Т. Шевченка <g/> . </p><p> На початку I860 | р. | ситуація помітно змінюється <g/> . </p><p> Лише один твір із |
doc#1 | » <g/> . Це « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 | р. | Мабуть <g/> , не випадково цей твір залишився |
doc#1 | , який починається « <g/> Катериною <g/> » у 1838 | р. | й через різноманітні варіянти та варіяції |
doc#1 | варіянти та варіяції приводить у 1859 | р. | до « <g/> Марії <g/> » <g/> . Тепер Т. Шевченко знову |
doc#1 | слава — заповідь моя <g/> . </p><p> Мініятюри <g/> , створені I860 | р. | <g/> , — це поезія для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному |
doc#1 | риси вживання фолкльору Т. Шевченком у I860 | р. | </p><p> Я не аналізуватиму вірш « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » |
doc#1 | . </p><p> Неважко здогадатися <g/> , чому у віршах 1860 | р. | Т. Шевченко знову звернувся до фолкльору <g/> . |
doc#1 | однак <g/> , порівняти вірш « <g/> Косар <g/> » <g/> , написаний 1847 | р. | <g/> , з отим <g/> , що був написаний незадовго перед |
doc#1 | ж відчуваємо різницю <g/> . Образ смерти у вірші 1847 | р. | — це образ невблаганного косаря <g/> , що </p><p> Понад полем |
doc#1 | . </p><p> ( <g/> « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » <g/> , </p><p> 22 листопада 1858 | р. | <g/> ) </p><p> Востаннє ця візія неминучої національної і |
doc#1 | « <g/> Осії <g/> . Глава XIV <g/> » <g/> , написаному 26 грудня 1859 | р. | <g/> , з його кривавим образом на- роднього бунту і |
doc#1 | . </p><p> Цей настрій <g/> , ці образи в жадному з віршів 1860 | р. | вже не воскресають <g/> . Можна простежити <g/> , як |
doc#1 | » ( <g/> усі вони написані наприкінці травня 1860 | р. | <g/> ) <g/> . Поперше <g/> , поетів гнів тепер спрямований лише |
doc#1 | « <g/> О люди <g/> ! люди небораки <g/> ! » від 3 листопада 1860 | р. | поет ремствує <g/> : </p><p> Чи буде кара </p><p> Царям <g/> , царятам на |
doc#1 | . </p><p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 | р. | <g/> ) </p><p> Це вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і |