Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це просто <g/> , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> .
doc#0 Н. знайшов там тільки одного такого мешканця — молодого єврея <g/> .
doc#0 Молодик занудився в порожньому бараці <g/> , і радо прийняв ще одного мешканця <g/> .
doc#0 ( <g/> Більш-менш за пропорцією десять за одного <g/> .
doc#0 А надто тогочасна Німеччина вже мала одного фюрера <g/> , і цього вистачало <g/> .
doc#0 Ні <g/> , одного разу Н. зробив таку подорож <g/> , але не вдруге <g/> , англо-американці заповзялися не допустити до видання словника Димінського <g/> .
doc#0 Головне завогнення було навколо Ігоря Костецького <g/> , одного з тих <g/> , кого Довгаль витяг був із нетрів остарбай- терського поневолення <g/> .
doc#0 З одного боку <g/> , ослогіас <g/> , з другого хідальґо й дон <g/> .
doc#0 У дорозі до Національного дівадла ( <g/> театру <g/> ) <g/> , від 1881 року одного з провідних осередків національного відродження над Влтавою <g/> . </p>
doc#0 З колишньої редакційної групи « <g/> Дозвілля <g/> » не дораховуємося тільки одного — Всеволода Віденка <g/> , поета тільки-тільки <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#1 Більше того <g/> , кожен ряд рухається від часткового ( <g/> Архімед і Ґалілей — самотні шукачі правди <g/> , з одного боку <g/> ; ситі церковники <g/> , з іншого <g/> ) до максимально узагальненого в кінці <g/> : « <g/> люди <g/> » загалом протиставляються ворогові загалом <g/> . </p>
doc#1 <p> Один із характерних прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними конно- таціями і часто в метафоричному значенні <g/> .
doc#1 <p> Інший ряд образів <g/> , що повторюються і розвиваються <g/> , дається паралельно <g/> : образ необжитої хати <g/> , який далі звужується до кутка і протиставляється <g/> , з одного боку <g/> , холодному <g/> , засніженому степові <g/> , де безсила людина мовби розчиняється у космічних стихіях <g/> , і <g/> , з другого боку ( <g/> хоча лише подумки <g/> ) <g/> , — зеленому садку коло хати <g/> , — світові <g/> , що його людині хотілося б створити для себе <g/> .
doc#1 Із тридцяти одного вірша даного періоду принаймні сім належать до цього жанру <g/> : « <g/> Дівча любе <g/> , чорнобриве <g/> » <g/> , « <g/> Ой діброво — темний гаю <g/> !
doc#1 У новій версії ця тема зведена до одного рядка <g/> : </p><p> Зійшлись <g/> , побрались <g/> , поєднались <g/> , </p><p> Помолоділи <g/> , підросли <g/> . </p>
doc#1 Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій трагічно спокійній ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і гумористичні елементи </p><p> майже в дусі І. Котляревського <g/> , й уступи в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , образ України водночас виступає як образ потойбічного Раю <g/> . </p>
doc#1 У своїй новій синтезі <g/> , у пошуках й утвердженні гармонії Всесвіту <g/> , Т. Шевченко приймав усі сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> .
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>