Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> З них зовсім не слід і не можна робити висновків <g/> , ніби " <g/> називні речення [ <g/> в значенні називних відмінків вивісок і заголовків <g/> .
doc#9 <p> У Г. Стеценка2xxi <g/> : гей би — ніби ( <g/> « <g/> Очі в неї гей би волошки <g/> » <g/> ) <g/> , канарок — канарка ( <g/> « <g/> Як голодний канарок <g/> » <g/> ) <g/> , нараз — раптом <g/> , зразу ( <g/> « <g/> Нараз чує <g/> » <g/> ) <g/> , одинокий — єдиний ( <g/> « <g/> Біля одинокого вікна висить старий годинник <g/> » <g/> ) <g/> , переноситися — переїздити ( <g/> « <g/> Той перенісся у Львів <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Аналогічні спостереження можна було зробити й вивчаючи усну мову вселенців до Галичини <g/> , особливо дітей і підлітків <g/> .
doc#40 Порівняльні підрядні речення послуговуються найчастіше сполучниками як <g/> , ( <g/> не <g/> ) наче ( <g/> бто <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) мов ( <g/> би то <g/> ) <g/> , ніби ( <g/> то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , сполучники що <g/> , який <g/> , чий <g/> , хто <g/> , котрий <g/> , відповідники то <g/> , той постали з займенників <g/> ; сполучники де <g/> , коли <g/> , куди <g/> , звідки <g/> , наче ( <g/> із іначе — інакше <g/> ) <g/> , відповідники там <g/> , тоді <g/> , туди <g/> , звідти <g/> , так — з прислівників <g/> ; сполучники хай <g/> , мов <g/> , хоч <g/> , буцім — з дієслів <g/> ; сполучники аж <g/> , бо <g/> , ніби <g/> , аби — з часток <g/> ; часом на сполучник з відповідником перетворюються цілі вирази <g/> , напр <g/> .
doc#12 Таких випадків не треба плутати з тими <g/> , коли порівняльний сполучник ( <g/> як <g/> , що <g/> , мов <g/> , немов <g/> , наче <g/> , неначе <g/> , ніби <g/> , буцім <g/> ) впроваджує частину складеного присудка <g/> , напр <g/> .
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#12 <p> г <g/> ) Частка би ( <g/> після попереднього голосного — б <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників аби <g/> , щоб <g/> , якби <g/> , ніби <g/> , напр <g/> .
doc#84 Ми намагаємося провезти провінційність з собою — іноді возами домашніх манатків <g/> , іноді — бодай колодою карт <g/> , за якими можна провадити вечір за вечором — ніби <g/> , ніби нічого не сталося <g/> .
doc#40 <p> Сполучники ніби <g/> , нібито <g/> , наче <g/> , начебто <g/> , немов <g/> , буцім уживаються <g/> , щоб показати неправдивість <g/> , непевність або непере- віреність сказаного в підрядному реченні <g/> , напр <g/> .
doc#40 Так часткою бо створений сполучник або <g/> , часткою би — аби <g/> , щоб <g/> , якби <g/> , ніби <g/> , часткою то — а то <g/> , часткою не — немов <g/> , нехай <g/> .
doc#86 І ніби <g/> , якщо з'ясувати значення цих слів — навіть з'ясувати їх правильно <g/> , — читач цього рівня зрозуміє і оцінить твір як цілість <g/> ! </p>
doc#24 <p> Але підкреслюючи музичні принципи в будові розділів і в мові <g/> , ми аж ніяк не можемо погодитися з твердженням Гаморака <g/> , ніби « <g/> Вертеп <g/> » побудований цілком « <g/> музично <g/> » і дає враження « <g/> симфонії <g/> » <g/> .
doc#28 А критика повірила в те <g/> , що його поезія – поезія холодного інтелекту <g/> , поезія <g/> , позбавлена живих почуттів <g/> , ліричного темпераменту <g/> , і так дійшла кінець-кінцем навіть до висновку <g/> , ніби « <g/> заслужений діяч нашої літератури ( <g/> і культури взагалі <g/> ) <g/> , найвидатніший критик останньої доби та історик літератури <g/> , прекрасний перекладач античних поетів <g/> , провідник київської школи неоклясиків <g/> , першорядний бесідник і непересічний характер <g/> , Микола Зеров – поетом – в істотнім значенні цього поняття – ніколи не був <g/> » ( <g/> Маланюк Є. Поезія глибини й рівноваги // Краківські Вісті <g/> .
doc#42 <p> Не доводиться полемізувати з критиками <g/> , що бачать у поезії Осьмачки « <g/> одну велику поетову скаргу на світ <g/> , на долю <g/> , на людей і на себе самого <g/> » <g/> , що гадають <g/> , ніби « <g/> Осьмачка більш зацікавлений у представлюванні паноптикуму своїх жахів <g/> , ніж у мистецтві <g/> » <g/> .
doc#77 Розповідає ніби автор <g/> , — а чуємо голос Федора <g/> .
doc#92 Враження таке <g/> , ніби автор хотів писати друкованими літерами <g/> , але потік думки не дозволяв йому <g/> , і він зливав кілька літер в одну <g/> , які наскакували одна на одну <g/> , в цьому процесі деформувалися <g/> , спрощувалися <g/> , зливалися <g/> .
doc#47 <p> СлаТиму посТелю <g/> , </p><p> Ти сТій на чаТах <g/> , </p><p> виразні й елементи гри <g/> , ніби авторка позирає навколо з грайливими бісиками в очах <g/> : </p><p> Як упала нічка <g/> , </p><p> край ставка сороченьки </p><p> скинули купавочки <g/> . </p>
doc#47 Твір <g/> , що складається з двох не- нумерованих вступів <g/> , п'ятнадцятьох « <g/> глав <g/> » і прозового післяслова <g/> , має і своїм героєм ( <g/> і єдиною конкретною <g/> , названою особою <g/> ) і своїм ніби автором ченця Єронима <g/> , літописця <g/> .
doc#18 З двадцятьох пісень поеми йому віддано дві <g/> , і <g/> , що важливіше <g/> , конфлікт негайно перенесено в душу Мойсея <g/> , так ніби Авірон і Датан були тільки голосами сумління пророкового <g/> , голосами <g/> , почугими в час передсмертного звіту собі і Богові <g/> .
doc#49 Силу морської хвилі він охоплює образом грому морського дна — ніби аж дно труситься й гримить <g/> , породжуючи вали <g/> .