Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#17 Ключ до неї дається з самого початку <g/> : відкривається сцена – і ми чуємо <g/> , як речитативом голосить стара Стаканчиха ( <g/> М. Степова <g/> ) за своїм чоловіком <g/> ; він розростається й варіюється <g/> , цей речитатив <g/> : в нього вплітаються голоси трьох дочок Малахієвих <g/> ; Кум сполучає його з побутовими інтонаціями <g/> ; свого апогею доходить він у сцені співу « <g/> Милость мира <g/> » <g/> ; далі його репрезентує Агапія ( <g/> Н. Горленко <g/> ) <g/> .
doc#78 Перша група <g/> , що її він зве північно-західньою смугою ( <g/> між Десною <g/> , Іпуттю <g/> , Сожем і Дніпром <g/> ) <g/> , не викликає в нього спеціяльної оцінки <g/> , він тільки відзначає її близькість до білоруських говірок <g/> .
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не вкладається в нього <g/> .
doc#28 Можливо <g/> , що майбутнє внесе в нього значні виправлення <g/> .
doc#73 Лятуринська любить стилізацію наших старих поетичних джерел <g/> , Веретенченко ближчий до ритміки народньої пісні <g/> , хоч вона в нього завжди тільки ледве вгадується крізь ритми клясичної системи віршування <g/> , — і в цьому індивідуальна принадність його вірша <g/> .
doc#46 Він не писав статей чи есеїв до органів МУРу <g/> ; коли в нього просили поезію <g/> , він давав її <g/> , але сам не пропонував <g/> .
doc#58 Тепер він — наш більше <g/> , ніж її <g/> , і якщо спершу вона вкладала себе в нього <g/> , тепер ми не тільки витягаємо щось з нього <g/> , а й вкладаємо в нього себе <g/> .
doc#8 Це було спільне в нього з неоклясиками <g/> , що з ними він приятелював і їхнім прагненням співчував <g/> .
doc#84 Функцію в нього ніхто не вкраде <g/> , а якби вкрав — може <g/> , це було б високе доброчинство <g/> .
doc#30 Краща — про барокко — книжка харків'янина Ушкалова5 ( <g/> але харків'ян у Києві ніхто не читає <g/> ) <g/> , але і в нього барокко нема <g/> . </p>
doc#25 Від нього лишилося <g/> , враховуючи сюди й дрібні рецензії <g/> , всього 12 назв праць <g/> , та й то дві з них були видруковані посмертно <g/> , 1929 року <g/> , з них одна — не закінчена <g/> .
doc#76 Його ліберально-кадетські симпатії вимагали від нього визнання трьох сучасних східнослов'янських мов <g/> .
doc#27 Від Котляревського українських листів не збереглося ( <g/> правда <g/> , не збереглося від нього суго приватного листування взагалі <g/> .
doc#88 Більша чи менша кількість студентів і підготовлених фахівців від нього не залежить <g/> .
doc#6 Уважають <g/> , що від нього лишилася не одна тисяча картин і <g/> , може <g/> , не менше рисунків <g/> .
doc#52 Для нього « <g/> Архіпелаг <g/> » буде насамперед або й виключно книгою про загибель російської інтелігенції і страждання російського народу <g/> . </p>
doc#96 Для нього непродажність була такою ж самозрозумілою аксіомою <g/> , як для гості була продажність <g/> .
doc#102 Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для мене ( <g/> тобто для Гончара <g/> ) краще не зустрічатися <g/> » <g/> . </p>
doc#95 Але для нього це був місток до української мови <g/> .