Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> Я назву тут тільки головні з тих питань <g/> , що в них ( <g/> 5 <g/> ) визначила шлях розвитку української літературної мови <g/> : заперечення вживання активних дієприкметників на -чий <g/> , -ший і пасивних на -мий і конкретні поради <g/> , коли їх заступати на прикметник <g/> , дієприслівник чи підрядне речення ( <g/> 5 <g/> , 13 і далі <g/> ) <g/> ; поради щодо вживання дієприслівників <g/> , зокрема дієприслівників на -вши в значенні одночасної дії ( <g/> 5 <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; поради про перевагу інфінітива над віддієслівними іменниками <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Проти <g/> , них ( <g/> багатших ґаздинь <g/> ) вона була покірна <g/> » ( <g/> Коб <g/> .
doc#40 : « <g/> B них ( <g/> бричках <g/> ) спали мертвецьки п'яні солдати <g/> » ( <g/> Лепк <g/> .
doc#40 <p> Одначе в новітній книжній мові помічається тенденція штучно відродити частину занепалих типів дієприкметника <g/> , і деякі з них ( <g/> особливо на -лий <g/> ) помітно набувають прав громадянства <g/> .
doc#28 І нарешті особливо красномовно про символістичні основи поетового світосприйняття говорять рядки <g/> , що характеризують безпосередньо його творчий процес <g/> : </p><p> Епітет серед них ( <g/> слів поезії <g/> ) як напасть <g/> : </p><p> уродиться <g/> , де й не чекав <g/> , </p><p> і тільки ямби та анапест </p><p> потроху бережуть устав <g/> . </p>
doc#40 Одна з них ( <g/> у нашому прикладі « <g/> сказала Мар'яна« <g/> ) належить самому мовцеві <g/> , друга — безпосередньо відтворює чиїсь слова <g/> .
doc#22 Свій ідеальний вираз вона знайшла в відомому формулюванні з роману Олеся Гончара « <g/> Прапороносці <g/> » <g/> : « <g/> Так <g/> , у них ( <g/> у них — це вже традиційне окреслення Заходу <g/> ) є досконалі запальнички <g/> , але ми маємо ленінізм <g/> » <g/> .
doc#65 Більшість з них ( <g/> хоч не всі <g/> ) – неповоротні <g/> .
doc#65 ) <g/> , а Горбача “ <g/> професором <g/> ” <g/> , і підведено під це таку <g/> , мовляв <g/> , “ <g/> фактичну <g/> ” базу <g/> : “ <g/> Серед них ( <g/> читай <g/> : буржуазних мовознавців <g/> ) є різні люди <g/> : і такі <g/> , що в довоєнний час училися в солідних українських радянських філологічних закладах <g/> , і такі <g/> , що вважають себе мовознавцями <g/> , очевидно <g/> , за браком іншого фаху <g/> ” <g/> . </p>
doc#81 1918 року дійшла чутка <g/> , ніби в Києві під час короткого тоді большевицького панування матроси схопили батька й вели на розстріл <g/> , а його власні солдати оборонили його <g/> , свідчачи <g/> , що він добре ставився до солдатів і дбав за них ( <g/> що було правда <g/> ) <g/> .
doc#38 Це можна застосувати до Коцюбинського або Лесі Українки <g/> , справді вільних від російських впливів ( <g/> хоч контакти із Заходом найменше йшли через Галичину <g/> , літературна бо Галичина цього часу була далеко провінційніша від них <g/> ) <g/> , але хто ж <g/> , поклавши руку на серце <g/> , зможе сказати <g/> , що російських впливів не було в творчості <g/> , скажімо <g/> , Василь- ченка <g/> , Рильського <g/> , Филиповича <g/> , того ж таки Семен- ка <g/> , — і то висловлюючися дуже приглушено <g/> ?
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#2 Ті <g/> , хто одним із своїх життьових завдань уважають розкрити вичерпаність ідеології хрищених батьків поетчиних ( <g/> автор цих рядків серед них <g/> ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що бачать <g/> , як многоводність її фактично заперечує вузькість початку <g/> .
doc#52 Як показав Мирослав Прокоп на сторінках « <g/> Сучасности <g/> » <g/> , відносна ліберальність режиму в сучасній Польщі супроти інших країн радянського бльоку зумовлена тим <g/> , що робітничий рух протесту проти економічної політики уряду об'єктивно підтримує ідеологічні прямування інтелігенції ( <g/> і сам ідеологічно живиться з них <g/> ) <g/> . </p>
doc#45 Мені не відомо про будь-які контакти його з К. Михальчуком ( <g/> найталановитішим серед них <g/> ) чи з В. Науменком <g/> .
doc#81 Одна з них <g/> , « <g/> Українська мова в совєтській Україні <g/> » Романа Смаль-Стоцького <g/> , їхала в моєму портфелі <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#24 І тому він вливається в них <g/> , а вони вливаються в нього <g/> , і в цій екстатичній напрузі взаємного запліднення постає нове життя <g/> , нове життя <g/> , яке є вічна творчість <g/> , рух <g/> , будування <g/> .
doc#9 мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#81 Грало свою ролю й те <g/> , що їм подобалося моє викладання <g/> , моя увага до них <g/> , а мені імпонувало те <g/> , що воно їм подобалося <g/> .