Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 в повісті фраза ( <g/> яка ж страшна <g/> , коли вдуматися в неї <g/> ! <g/> ) <g/> , що Харків — жива <g/> , ще не засипана Помпея ( <g/> А
doc#40 продовження власне прямої мови <g/> , напр <g/> . <g/> : «— Тю на неї <g/> ! — аж кинулась Катря <g/> . Помовчавши трохи <g/> , звела
doc#16 та своїми зусиллями їй відповісти <g/> , до неї " <g/> дорости <g/> "» <g/> . </p><p> Звідси пропаґандивний підхід до
doc#10 праруської мови <g/> ” <g/> , і він заповідав звернення до неї ( <g/> 5 <g/> , 141 <g/> ) <g/> , але це не було здійснене <g/> . </p>
doc#80 й довгими уривками з листів Рільке до неї ( <g/> він звав її Бенвенута <g/> ) у її книжці <g/> : Magda von
doc#36 . Самостійніші сепія 1856 і рисунок олівцем до неї ( <g/> МСп <g/> . — III <g/> . — С. 53 <g/> , 170 <g/> ) <g/> . Сепія наближається до
doc#81 . Він був на одинадцять років старший від неї ( <g/> народився 1883 р. <g/> ) <g/> , науковець <g/> , і не диво <g/> , що це
doc#40 наростка -оньк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Сідає коло неї ( <g/> смерічки <g/> ) <g/> , пестить м'ягонькі зеленці <g/> » ( <g/> Хотк
doc#72 ін <g/> . Під час дискусії ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , ніколи після неї <g/> ) ніхто не обстоював думки про літературну мову
doc#81 важким для мене <g/> , мусіло бути нестерпним для неї <g/> , а майбутнє могло нести їй <g/> , вона це знала <g/> ,
doc#20 піти за своєю гарячою уявою <g/> , нагинаючи факти до неї <g/> , а не уяву до фактів <g/> . Радості від зустрічі не
doc#85 дійсности і не інше якесь похідне від неї <g/> , а само є істотною дійсністю <g/> , не менш реальною
doc#80 часто <g/> , і не тому <g/> , що автор не може спромогтися на неї <g/> , а тому <g/> , що він не хоче <g/> . Зеров <g/> , шукаючи епітета <g/> ,
doc#84 ліворуч <g/> , праворуч <g/> , навскіс і навпрошки від неї <g/> , а які потім того <g/> . Але читач акуратно пропускає
doc#20 непричетною <g/> . Моя мати теж була освіченіша від неї <g/> , але вони не говорили на літературні теми <g/> ,
doc#81 . Моя мати була теж далеко освіченіша від неї <g/> , але вони не говорили на літературні теми <g/> ,
doc#47 закреслити чорну тінь батька <g/> , мовчати про неї <g/> , але не можна було справді забути <g/> . </p><p> А надто <g/> , коли
doc#40 , напр <g/> . <g/> : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних
doc#18 чого варта <g/> . Але безмірно вартісний був порив до неї <g/> , бо він творив духові цінності і творив
doc#81 не діставав стипендії <g/> . Я не подавав прохання на неї <g/> , бо не хотів бути боржником радянської держави