Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Поза цим галицькі ( <g/> західноукраїнські <g/> ) впливи можна вбачати тільки в неусталеності наголосу в нечисленних дієсловах першої кляси типу нести <g/> , везти <g/> , а саме в формах інфінітива <g/> : нести <g/> , везти <g/> , вести і в формах множини і жіночого й середнього роду однини минулого часу ( <g/> дієприкметника на -л <g/> ) <g/> ; несли <g/> , везла ( <g/> кінцевий наголос — східноукраїнський <g/> , передкінце- вий — західноукраїнський <g/> ) <g/> , але вже тільки вела <g/> , як не поширюється це вагання й на більшість дієслів тієї ж кляси <g/> : можливий тільки кінцевий наголос у дієслів <g/> , наприклад <g/> , пекти — пекла <g/> , брести — брела <g/> , скубти — скубла тощо <g/> . </p>
doc#40 <p> З цього вже можна зробити висновок <g/> , що дієприкметники на -лий в тенденції мають таке саме універсальне дієприкметникове значення <g/> , як і дієприкметники на -ний <g/> , -тий ( <g/> див <g/> .
doc#40 Наголос іменників на -ння ( <g/> Там таки <g/> , 1936 <g/> , 4 <g/> ) <g/> ; Я. Рудницький <g/> .
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 безособових реченнях на -но <g/> , -то головний член речення виражений особливою незмінною формою дієслова <g/> , що кінчається на -но або -то <g/> , напр <g/> .
doc#10 <p> Я назву тут тільки головні з тих питань <g/> , що в них ( <g/> 5 <g/> ) визначила шлях розвитку української літературної мови <g/> : заперечення вживання активних дієприкметників на -чий <g/> , -ший і пасивних на -мий і конкретні поради <g/> , коли їх заступати на прикметник <g/> , дієприслівник чи підрядне речення ( <g/> 5 <g/> , 13 і далі <g/> ) <g/> ; поради щодо вживання дієприслівників <g/> , зокрема дієприслівників на -вши в значенні одночасної дії ( <g/> 5 <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; поради про перевагу інфінітива над віддієслівними іменниками <g/> .
doc#40 Але найневтральніший емоційно і найпоширеніший з тих наростків <g/> , що надають слову збірного значення <g/> , є нульовий наросток іменників середнього роду на -я <g/> , зв'язаний звичайно з подвоєнням приголосного перед закінченням ( <g/> якщо є умови для такого подвоєння <g/> ) <g/> : зілля <g/> , ломаччя <g/> , приладдя <g/> , збіжжя <g/> , лушпайя <g/> , листя <g/> , пір'я. Слова такого типу дуже поширені в українській мові <g/> , яка залюбки використовує збірні значення <g/> , напр <g/> .
doc#78 Павловського <g/> , що її рукопис був викінчений на 1805 рік <g/> .
doc#65 Активні спроби такого опрацювання припадають на 1920 роки і пізніше <g/> , у вужчому обсягу <g/> , на період 1960-1975. Воно було перерване в роки між цими двома періодами і знову <g/> , починаючи від середини сімдесятих років <g/> .
doc#27 Саме « <g/> Просвіта <g/> » видала найповнішу досі збірку творів Куліша в шістьох томах ( <g/> 1908 — 1910. Повніше київське видання <g/> , теж 1908 — 1910 років <g/> , увірвалося на 5 томі <g/> ) <g/> .
doc#74 [ <g/> 52 <g/> ] Наукові видання були українськими на 50% <g/> , підручники для вищих шкіл на 79,4% <g/> . </p>
doc#74 [ <g/> 48 <g/> ] Заводські багатотиражки 1930 року на 63,4% були українськими <g/> .
doc#81 Львів <g/> , 1962. </p><p> Приблизно тоді ж таки <g/> , в серпні 1962 року <g/> , на 9-му міжнародному з'їзді мовознавців у Кембріджі відбулася моя перша і остання зустріч з Білодідом <g/> .
doc#92 Посилаючися на « <g/> сильну оборону <g/> » мене на московській нараді Якобсоном і Е. ( <g/> що казав Е. <g/> , я не знаю <g/> , а щодо Якобсона <g/> , то ми вже бачили тут <g/> , що це була « <g/> оборона <g/> » <g/> , яка пропонувала Білодідові союз у діях проти мене <g/> ) <g/> , він далі формулював <g/> , що — не хоче обороняти мене перед радницями <g/> ; мої політичні погляди були нереалістичні і вели б до підриву демократії в її боротьбі проти тоталітаризму <g/> ; якщо я не здамся <g/> , він піде на публічний скандал <g/> , в якому будуть затерті всі нюанси і пануватиме брутальність <g/> . </p>
doc#29 ( <g/> Тоді <g/> , перед розгоном трупи Синельникова й українізацією театрального будинку на Сумській <g/> , 9 <g/> , коли майже кожний актор грав самого себе <g/> , в усіх ролях демонструючи власну персону <g/> , на амплуа першого коханця діяли Віктор Петіпа і В. Блюменталь-Тамарин <g/> , і харків'яни <g/> , а надто харків'янки ділилися на петипісток і блюменталь-тамариністок <g/> , кидаючи своїм героям квіти <g/> , плещучи <g/> , купуючи їхні фотографії й вижебруючи автограф <g/> .
doc#81 Як і в випадку партизанів <g/> , пасток <g/> , засідок <g/> , саботажів <g/> , нищення орієнтації <g/> , так і тут усе було розраховане на безвартісність людського життя <g/> , не тільки німецького <g/> , а й свого власного <g/> .
doc#93 Руставелі після знищення Ахметелі <g/> , наскільки він був згляйхшальтований ( <g/> « <g/> Березіль <g/> » <g/> , перетворений на безособовий Театр ім <g/> .
doc#9 « <g/> На Україні <g/> , — пише І. Кокорудз <g/> , — по нещаснім указі з 1876 р. ограничено розвій язика тільки на белетристику <g/> , очевидно <g/> , поле завузьке для розвою язика так великого народу <g/> …
doc#30 Японські академіки купили мою бібліотеку і оце мені пишуть <g/> , що перша партія книжок уже досягла Токіо і рушає далі до місця призначення5. І так я маю шанс бути першим українцем <g/> , що перенесе наші добротворні впливи на береги Тихоокеання <g/> . </p>
doc#81 Але святі такі ж безобличні <g/> , як трупи на брідському побоєвищі <g/> .