Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Тонконогий ( <g/> на острові ходять у самих штанцях <g/> ) і виструнчено-напругий <g/> .
doc#72 <p> Знов таки в добрій вірі <g/> , керуючися цього разу і демократичною засадою і порадою найавторитетнішої наукової установи <g/> , уряд запросив з Відня молодого ще галицького мовознавця Івана Панькевича ( <g/> 1887-1958 <g/> ) на посаду мовного дорадника в відділі освіти при крайовому уряді ( <g/> Штець 19 <g/> ) <g/> .
doc#101 Детальніше довідатися про стосунки « <g/> людина-імперія <g/> » цікавий читач міг би із спогадів Ю. Шевельова « <g/> Мої зустрічі з Романом Якобсоном <g/> » ( <g/> « <g/> Сучасність <g/> » <g/> , 1994,4. 12 <g/> ) <g/> , на тлі яких ще більш контрастно і ще з більшою повагою даються до сприйняття й суто наукові монографії <g/> , й надзвичайно особисті й оригінальні підходом і вирізненням проблем літературознавчі огляди <g/> , статті <g/> , есеї <g/> , рецензії <g/> , яких одна збірка — « <g/> Третя сторожа <g/> » — вийшла у Києві 1993 року <g/> .
doc#76 З-поміж рис полоцько-смоленського говіркового комплексу особливу агресивність виявило акання ( <g/> звичайно сильне <g/> ) <g/> , на ширення якого великий <g/> , може вирішальний <g/> , вплив мали й політичні чинники ( <g/> утворення і експансія т. зв <g/> .
doc#70 <p> Олександр Блок писав про імперію Олександра III <g/> , на якій взорувався пізніше режим дніпродзержинського диктатора <g/> , так <g/> : </p><p> В те годи дальние <g/> , глухие </p><p> В сердцах царили сон и мгла <g/> ; </p><p> Победоносцев над Россией </p><p> Простер совиные крыла <g/> . </p>
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#92 Ще гірше <g/> , на мою думку <g/> , те <g/> , що ця рецензія в Европі кине тінь на всю американську славістику <g/> , до якої я тепер більш або менш належу <g/> .
doc#81 Мабуть <g/> , відігравали свою ролю тут і стосунки з Віктором Петровим <g/> , довір'я до нього <g/> , що були започатковані ще в двадцятих <g/> , на початку тридцятих років <g/> . </p>
doc#88 Воно поділяється на кілька етапів <g/> , на кілька клясів <g/> .
doc#81 За якийсь час поїзд рушив — на Люботин <g/> , на Ворожбу й Бахмач <g/> , у дуже повільну й довгу подорож <g/> .
doc#81 П'ять років пізніше до технікуму приходили вже молоді <g/> , що виросли в нових обставинах <g/> , комсомольцями вони були майже автоматично <g/> , вони були людяні <g/> , на вовків вони ще мали тільки перетворитися <g/> .
doc#81 Надійнішим було опинитися в глухому містечку <g/> , на зразок Шамраєвого Іжевська <g/> .
doc#2 <p> Поетка рясно розкидає архаїзми <g/> , аж до морфологічних ( <g/> « <g/> хитнулись стязі <g/> » <g/> ) і синтактичних ( <g/> « <g/> Страшно краєм <g/> » <g/> ) <g/> , як також реквізит слов'янської мітології <g/> , на жаль <g/> , завжди підозрілої <g/> .
doc#52 Нарешті <g/> , на с. 628 є примітка про курсантів українського училища <g/> , що відмовилися придушували селянський заколот і були всі перемелені м'ясорізкою терору <g/> .
doc#26 Але ті чорні плями <g/> , що їх умовно названо білими <g/> , здебільша усунути можна й слід <g/> ; чи це зроблять науковці <g/> , на Україні сущі <g/> , самі <g/> , чи у співпраці з науковцями еміграції — це питання другорядне <g/> .
doc#72 Одначе <g/> , на практиці українізацію провадили ( <g/> а <g/> , мабуть <g/> , і заплянували <g/> ) як фронтальний наступ проти мови та культурних навичок і звичаїв міста <g/> .
doc#72 <p> Отак <g/> , на кінець розгляданого періоду <g/> , нова радянська інтеліґенція через пресу <g/> , журнали й книжки <g/> , через науку й літературу пробує відсунути загорожі <g/> , що мали б не випустити українську мову поза хутірську околицю <g/> .
doc#70 ” Не претендую <g/> , отже <g/> , на образ учителя й безпомильного праведника <g/> .
doc#29 ( <g/> Тоді <g/> , перед розгоном трупи Синельникова й українізацією театрального будинку на Сумській <g/> , 9 <g/> , коли майже кожний актор грав самого себе <g/> , в усіх ролях демонструючи власну персону <g/> , на амплуа першого коханця діяли Віктор Петіпа і В. Блюменталь-Тамарин <g/> , і харків'яни <g/> , а надто харків'янки ділилися на петипісток і блюменталь-тамариністок <g/> , кидаючи своїм героям квіти <g/> , плещучи <g/> , купуючи їхні фотографії й вижебруючи автограф <g/> .
doc#92 На підвищення <g/> , на рух угору я не міг розраховувати <g/> , бо якраз на цей час у подібному становищі були двоє моїх колег <g/> , які були довше зв'язані з університетом і повинні були мати пріоритет <g/> , — мій добрий приятель Віктор Вайнтравб і мій не зовсім приятель Л. Змагатися з ними було б не зовсім етично і <g/> , зрештою <g/> , безнадійно <g/> .