Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 ( <g/> Можна було б навіть наважитися на припущення <g/> , що сленґ <g/> , а особливо радянський тюремно-таборовий жарґон <g/> , на практиці здійснив – за колючими дротами – мрію радянських вождів про створення єдиного многонаціонального радянського народу-принаймні в мові <g/> !
doc#15 <p> Л. А. Булаховський характеризує називні речення як " <g/> форму <g/> , взагалі кажучи <g/> , непитиму " <g/> прозаїчній мові <g/> " <g/> , де майже виключно ( <g/> за винятком <g/> , головним чином <g/> , кличних зворотів <g/> ) панує форма-розповідь <g/> " <g/> , а в іншому місці кидає натяк на те <g/> , що сфера їх застосування - особливі сфери мови ( <g/> " <g/> поетичний язик та інш <g/> .
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#15 називні речення поступово виникають <g/> , правда <g/> , ще зрідка <g/> , в віршованій мові <g/> " [ <g/> підкреслив я. - Ю. Ш. <g/> ] і далі <g/> : " <g/> В кінці 70- х- початку 80-х років називні речення з поезії проникають і в прозаїчні тексти <g/> , в ритмічну прозу <g/> , що орієнтується на віршовану мову і її ви-образні засоби <g/> " <g/> . </p>
doc#65 Тут <g/> , як і в багатьох інших випадках <g/> , традиції мови французької аристократії покутують у мові " <g/> республіки трудящих <g/> " <g/> ) <g/> . </p>
doc#37 Публікація мовознавчих праць обмежувалася на тому <g/> , що було написане перед війною — невеличка монографія про генезу називного речення в новітній українській літературній мові ( <g/> 1947 <g/> ) <g/> , розділи з праці про вплив Галичини на розвиток української літературної мови останніх двох століть — перше писане ще в Харкові <g/> , друге у Львові <g/> .
doc#10 Одначе і сьогодні ще цікаві її міркування про міру самостійності и як фонеми в українській мові ( <g/> 23 <g/> , 22919 <g/> ) <g/> , а також про те <g/> , чи графічні сполуки в з попереднім голосним ( <g/> типу дав <g/> ) можна вважати за дифтонги з фонологічного погляду ( <g/> 14 <g/> , 546 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Упорядковуючи свій альманах <g/> , він звертається до Ольги Кобилянської з проханням дозволити йому замінити деякі буковинські слова в її новелі на загальноприйняті в літературній мові ( <g/> 25.Х. 1902. Коцюбинський 273 <g/> ) <g/> .
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .
doc#15 Доказом цього могло б бути функціонування їх решток у ролі <g/> , наближеній до вигукової <g/> , в усній емоційно- забарвленій мові ( <g/> випадки типу <g/> : Біда <g/> !
doc#40 Словоскладання <g/> , менше властиве українській мові ( <g/> див <g/> .
doc#40 Одначе загалом скороти мають <g/> , як і спочатку мали <g/> , вузьку сферу застосування і вживаються головне в діловій і газетній мові ( <g/> див <g/> .
doc#40 ) не властиві літературній мові ( <g/> див <g/> .
doc#72 , мали ль та ґ <g/> , завдяки польському посередництву <g/> ; одначе пізніше <g/> , під російським впливом <g/> , ці слова засвоювалися поновно <g/> , тепер із л та г. І навпаки <g/> , деякі слова <g/> , знані ще в староукраїнській мові ( <g/> до XV ст <g/> .
doc#65 Хоч київські нормалізатори виходили <g/> , імовірно <g/> , не з історичних тенденцій української мови <g/> , а просто взорувалися на російській мові ( <g/> з її повсюдним -і <g/> ) <g/> , а також <g/> , як типово для них <g/> , прагнули спрощення за всяку ціну <g/> , але їхня норма тут збіглася з історичною тенденцією <g/> , яка полягає в тому <g/> , щоб максимально наблизити відмінювання іменників жіночого роду на приголосний до відмінювання іменників типу земля <g/> .
doc#9 Тим-то цілком можна погодитися з тією характеристикою <g/> , яку дає мовним шуканням М. Коцюбинського С. Козуб <g/> : « <g/> Отже <g/> , пильне студіювання мови за вінницької доби життя з книжки зміцнює нас у думці <g/> , що безпосередній вплив мовної стихії українського села на М. Коцюбинського був менший <g/> , ніж звичайно в нас гадають <g/> »2. Уважне <g/> , зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних особливостей лишилось у М. Коцюбинського на все життя <g/> , хоч він завжди був ворогом діялекту в літературній мові ( <g/> звичайно <g/> , поза спеціяльними художніми завданнями — згадаймо хоч би його « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> ) <g/> , і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викликали його заперечення <g/> .
doc#40 , картка діпі <g/> , діпівський плащ <g/> , хоч поодинокі такі витвори є і в літературній мові ( <g/> кіномеханік <g/> , радіоприймач <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Л. Булаховського <g/> , « <g/> Увагах <g/> » О. Курило ( <g/> § 9 <g/> ) <g/> , « <g/> Grammatik <g/> » С. Смаль- Стоцького і Ґартнера <g/> , « <g/> Українській фразі <g/> » М. Сулими і « <g/> Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache <g/> » О. Огоновського <g/> , варта уваги добра книга Р. Смаль-Стоцького « <g/> Значення українських прикметників <g/> » Варшава 1926 і статті Б. Ткаченка Деякі морфологічні іновації в лівобережних південних говорах ( <g/> Записки Харківської Науково- дослідчої катедри мовознавства <g/> , 1927 <g/> ) <g/> , О. Ізюмова Прикметникові суфікси в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Масальського До питання про творення форм вищого ступеня прикметників в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Сімовича До морфології українських прикметників <g/> , ( <g/> »Slavia« <g/> , 12 <g/> , 1933 <g/> ) і А. Поґодіна Образование степеней сравнения в славянских языках « <g/> Известия отделения русского языка и словесности Имп <g/> .
doc#40 Булаховського <g/> , « <g/> Увагах <g/> » О. Курило ( <g/> § 9 <g/> ) <g/> , « <g/> Grammatik <g/> » С. Смаль- Стоцького і Ґартнера <g/> , « <g/> Українській фразі <g/> » М. Сулими і « <g/> Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache <g/> » О. Огоновського <g/> , варта уваги добра книга Р. Смаль-Стоцького « <g/> Значення українських прикметників <g/> » Варшава 1926 і статті Б. Ткаченка Деякі морфологічні іновації в лівобережних південних говорах ( <g/> Записки Харківської Науково- дослідчої катедри мовознавства <g/> , 1927 <g/> ) <g/> , О. Ізюмова Прикметникові суфікси в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Масальського До питання про творення форм вищого ступеня прикметників в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Сімовича До морфології українських прикметників <g/> , ( <g/> »Slavia« <g/> , 12 <g/> , 1933 <g/> ) і А. Поґодіна Образование степеней сравнения в славянских языках « <g/> Известия отделения русского языка и словесности Имп <g/> .