Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 Та й скільки тих членів Спілки знає французьку мову <g/> !
doc#72 Уважано за доцільне збагачувати літературну мову матеріялом різних діялектів <g/> ; літературну мову розглядано як “ <g/> єдину міжговіркову й надговіркову літературну українську мову <g/> " ( <g/> Синявський 100 <g/> ) <g/> .
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#9 Ось як характеризує Люба прихильників етнографічно витриманої літературної мови <g/> : «" <g/> Штучність <g/> " <g/> , " <g/> літературщина <g/> " <g/> , " <g/> признаю тільки народну мову <g/> " <g/> .
doc#10 Білорусько-українські мовні збіги Ганцов хоче пояснити тільки взаємовпливами двох мов <g/> , коли <g/> , з одного боку <g/> , українські риси глибоко проникають у білоруську мову ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 229 <g/> ) <g/> , а з другого боку <g/> , білоруські впливи — молодші — сягають аж до Києва ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 206 <g/> ) <g/> .
doc#40 У таких сполученнях убачають вплив письма на мову ( <g/> В. Гаверс <g/> ) <g/> , але не можна відкинути того <g/> , що і тут виявляється загальний нахил до незмінности числівника <g/> . </p>
doc#9 Були спроби впровадити ці форми в літературну мову ( <g/> лисаветець Тобілевич <g/> , слобожанин Олесь <g/> , південнокиянин Кримський та ін <g/> .
doc#78 Були спроби впровадити ці форми в літературну мову ( <g/> лисаветець Тобілевич <g/> , слобожанин Олесь <g/> , південно-киянин Кримський та ін <g/> .
doc#72 Письменників цього напряму можна поділити на дві групи <g/> : одні плекали вишукану “ <g/> європеїзовану <g/> ” мову ( <g/> напр <g/> .
doc#72 З 14 лютого 1926 р. редаґована ним газета перейшла на українську мову ( <g/> певно <g/> , не без домішки льокалізмів <g/> ) і навіть на український правопис <g/> .
doc#72 Він починається з того <g/> , що в § 1 проголошує чехо-словацьку мову ( <g/> політично мотивований лінґвістичний гібрид <g/> .
doc#72 З цього приводу слушно писав В. Гнатюк 1911 р. <g/> : “ <g/> Кождий селянин знає всесто- ронньо свою мову ( <g/> розуміється практично <g/> ) <g/> , але лише свій діялект <g/> .
doc#76 Мій матеріял дозволяє твердити <g/> , що слово общерусский <g/> , правда <g/> , не як одне двокореневе слово <g/> , а двоє граматично ще не злитих слів — общий русский <g/> , характеризувало мову ( <g/> та ідеологію <g/> ) Сергія Уварова <g/> , особи <g/> , що визначала освітню політику Російської імперії півтора десятиліття його міністерування <g/> , а фактично і після його відставки в кінці сорокових років минулого століття <g/> , — увесь час аж до революції 1917 року <g/> .
doc#45 Ю.Ш. <g/> ] <g/> , если таковой ему кажется существующим в исследуемьій период вре-мени <g/> , или об одной из его ветвей <g/> " <g/> , тобто про українську чи російську мову ( <g/> там таки <g/> , 302 <g/> ) <g/> .
doc#72 Закон офіційно запроваджував поділ національних меншин на дві групи <g/> : тих <g/> , що мали право зберегти свою мову ( <g/> угорці <g/> , німці - про них прямо сказано в § 7 <g/> ) <g/> , і тих <g/> , що цього права не мали ( <g/> передусім українці <g/> ) <g/> .
doc#72 В умовах гострої нестачі кваліфікованих учителів <g/> , Пешек прийняв на роботу декого з Галичини ( <g/> більше — російських еміґрантів <g/> , що не знали ні української літературної мови <g/> , ні місцевих говірок <g/> ) <g/> , та деяких чеських леґіонерів <g/> , що <g/> , пробувши кілька років у Росії <g/> , трохи підучили російську розмовну мову ( <g/> Штець 16 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Справжня причина <g/> , чому люди <g/> , що досконало опановували українську мову ( <g/> як Хвильовий <g/> ) <g/> , свідомо вдавалися до іронічного вживання русизмів <g/> , — потреба заповнити порожнечу на місці українського міського сленґу <g/> .
doc#9 Галичина ніколи не бажала створювати свою відокремлену літературну мову ( <g/> як це бездоказово твердили Плющ і Білодід <g/> ) <g/> .
doc#81 Але після нас уже не було й того <g/> , що тоді звалося « <g/> порівняльною граматикою <g/> » чи то слов'янських <g/> , чи то індоєвропейських мов ( <g/> хоч Меє ми читали <g/> ) <g/> , драстично врізано староцерковнослов'янську мову ( <g/> якої і так Булаховський не любив <g/> ) <g/> . </p>
doc#71 <p> На особливу увагу заслуговує один факт <g/> , що не мав великого значення взятий сам по собі ( <g/> оскільки народний стиль не вважався за літературну мову <g/> ) <g/> , а проте згодом виявився важливим у подальшому розвитку сучасної української мови <g/> : це поступове заступлення північних і західних говірок південно-східними <g/> .