Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#75 Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> ) пересиділи дощ <g/> , ми пересиділи вечір <g/> , ми пересиділи ніч <g/> , ми випили ввесь самогон <g/> , скільки лише могли здобути <g/> , але ми всі були щасливі і співали пісень і плакали <g/> , бо знали — життя пролітає <g/> , і горбляться плечі <g/> , і усіх мішків не переносити <g/> , і не залатаєш усіх дірок <g/> , бо їх багато <g/> , бо вони великі <g/> , такі великі <g/> , що навіть мільйони пудів жита й пшениці й борошна не зможуть засипати їх своєю вагою <g/> .
doc#65 покорить і подчинить <g/> ) <g/> , чужий ( <g/> мова <g/> ) і іноземний ( <g/> вино <g/> ) — заступлене нерозчленованим іноземний <g/> , урочистість і тріюмф — заступлене нерозчленованим ( <g/> і позиченим з російського <g/> ) торжество <g/> , зараз ( <g/> негайно <g/> ) і тепер — заступлене нерозчленованим зараз тощо <g/> . </p>
doc#40 Про вимову в після голосного ( <g/> в кінці слова або в середині слова перед приголосним <g/> ) мова буде в кінці цього § <g/> . </p>
doc#40 <p> Про орудний відмінок предикативний ( <g/> присудковий <g/> ) мова йшла в § 17. Тут варто відзначити <g/> , що орудний відмінок у сучасній мові залюбки виступає не тільки замість старішого називного відмінка присудкового <g/> , а і замість інших « <g/> других <g/> » відмінків <g/> : знахідного <g/> , давального <g/> , родового <g/> .
doc#40 Народна ( <g/> селянська <g/> ) мова має лише певний мінімум абстрактних понять <g/> .
doc#40 До того ж <g/> , як ми вже бачили <g/> , мова сама дає собі раду з чужими словами <g/> , поступово принатурюючи їх до своїх норм і законів <g/> .
doc#72 Хоч обмежена урядовими заборонами до самої белетристики <g/> , мова українського письменства повторювала шлях розвитку кожної літературної мови <g/> .
doc#7 З одного боку <g/> , мова йде тут про опанування техніки цього стилю <g/> .
doc#30 Здається <g/> , як нерідко буває <g/> , мова мовиться двома мовами <g/> , і можна помиритися і все зрозуміти <g/> . </p>
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#72 1899 з приводу оповідань С. Ковалева Коцюбинський пише <g/> : “ <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мені <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> ” ( <g/> Коцюбинський 238 <g/> ) <g/> .
doc#40 Про ті <g/> , що зв'язані з дієслівними видами <g/> , мова була в § 53а <g/> .
doc#29 Про мій другий виступ <g/> , який фактично не відбувся <g/> , мова піде далі <g/> .
doc#9 « <g/> Ся колонія молодих українських революціонерів з природи речі оберталася головно в крузі галицької молоді <g/> , передовсім серед галицько-української соціал-демократії <g/> »6. </p><p> При цих зустрічах <g/> , як і давніше <g/> , мова галичан імпонувала своєю виробленістю <g/> , культурністю <g/> , широтою тематичного діяпазону <g/> ; до цього додавалося ще імпонування суто партійного характеру <g/> : галицькі партії подеколи були старіші ( <g/> напр <g/> .
doc#53 <p> Загальний висновок з перегляду мовних рис Букваря в його пареміологічній частині <g/> : за винятком дрібних деталей <g/> , мова цієї частини тексту не виявляє рис мови самого Потебні <g/> , а лише копіює Номиса <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні <g/> , факти помітної участи в цій пресі великоукраїнських письменників і діячів <g/> , мова яких при друкуванні іноді зазнавала більших чи менших змін <g/> , — все це разом узяте актуалізує розбіжності літературної мови в її галицькому варіянті проти літературної мови <g/> , що росте спроквола ( <g/> через несприятливі обставини <g/> ) у Великій Україні на вузькообмежених жанрово й стилістично <g/> , лиш частково сприйманих традиціях мови Шевченка й « <g/> Основи <g/> » <g/> .
doc#38 Двічі він каже про те <g/> , що <g/> , на жаль <g/> , мова барокової літератури лишилася не нормована ( <g/> с. 254 <g/> , 316 <g/> ) <g/> .
doc#81 Як завжди <g/> , мова зраджувала справжню природу нової системи <g/> .
doc#40 Тож <g/> , коли з'являлися слова з цим звуком <g/> , мова заступала його на інші <g/> , властиві їй звуки <g/> .
doc#72 їхній розмір був невеликий <g/> , а зміст <g/> , мова і стиль змушували бажати кращого <g/> . </p>