Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Сьогодні ми прощаємося <g/> , і додому Н. доходить без сирен тривоги <g/> .
doc#1 <p> Тут ми знаходимо твори різних жанрів і з різними стилістичними особливостями <g/> .
doc#2 Хіба Дунай коло гирла <g/> , синонім моря в слов'янському фолкльорі <g/> , схожий на той ледь помітний струмочок <g/> , що багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо ми <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#5 Єдине <g/> , що ми знаємо про її вдачу <g/> , це те <g/> , що вона глибоко й віддано кохає <g/> .
doc#6 <p> Тут ми переходимо до другого пляну Куриликових творів <g/> , що його традиційно звуть ( <g/> що започатковане в суті речі <g/> , хоч і не такими словами <g/> , самим мистцем <g/> ) символікометафізичним Перший збір картоплі ірландським імігрантом <g/> ” <g/> , “ <g/> Хто бачив вітер <g/> ” <g/> ) <g/> , а то як сліпучий гриб атомової бомби ( <g/> “ <g/> Не повертаючися за курткою <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#7 <p> Тут автор ставить крапку <g/> , і ми можемо зупинитися <g/> , подумати над цими вісьмома рядками і поставити собі кілька запитань <g/> .
doc#8 Хто знає <g/> , може його здогади містять у собі зародки майбутнього <g/> , що їх ми ще не можемо сприйняти <g/> ?
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#10 Від 1 жовтня 1918 р. Ганцова прикомандировується до молодої катедри української мови в Київському університеті ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> , майже від заснування Української Академії Наук Ганцов зв'язує своє життя й діяльність з цією інституцією <g/> .
doc#11 <p> Боже <g/> , які ми були наївні ще так недавно <g/> , 1992 року <g/> .
doc#12 : „В той день <g/> , з якого ми починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , в Несвічу було повно гостей“ ( <g/> Орест Левицький <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 Ми не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , ми зустрінемося з нею тільки в натовпі виведених з Криму назад в Україну потурнаків <g/> .
doc#14 Що ж <g/> , коли поет хоче бути таким <g/> , ми змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не прийняти <g/> .
doc#15 Я не говорю при цьому про уламки речень <g/> , що легко </p><p> доповнюються з зв'язку мови <g/> , я маю на увазі справжні речення <g/> , якими ми висловлюємо наші мислі <g/> .
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>
doc#17 <p> Тепер <g/> , у світлі історичного досвіду <g/> , ми знаємо <g/> : розгул п'яного НЕПу був тільки маленьким етапом у складному процесі виродження революції <g/> .
doc#18 <p> ПОЗА МЕЖІ МОЖЛИВОГО </p><p> Коли ми пройшли через випробування й насолоду твору <g/> , можна спробувати здати собі звіт з того <g/> , що ми прочитали <g/> . </p>
doc#19 Навіть відновити переважну частину літературної спадщини Мови ми вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> .
doc#20 <p> Застережуся <g/> : у житті ми не звали один одного інакше <g/> , як Юрко <g/> .