Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Скільки він господарства нажив <g/> , скільки дівчат перелюбив <g/> , скільки гріхів і злочинів на совісті має <g/> !
doc#38 Хто вас забуває <g/> , той у грудях не серденько <g/> , лише камінь має <g/> ! </p>
doc#9 В дієсловах є один випадок кінцевого наголосу в третій особі однини в дієслові IV кляси ( <g/> за клясифікацією А. Лескіна <g/> ) з рухливим наголосом <g/> , де літературна мова в згоді з центральними і східноукраїнськими говірками має ( <g/> в протилежність першій особі однини і третій особі множини <g/> ) наголос на передостанньому складі <g/> : « <g/> Співецьку ліру держить <g/> » — « <g/> Сафо <g/> » <g/> , І <g/> , 5 <g/> ) <g/> .
doc#40 Узуальний ( <g/> звичайний <g/> ) порядок слів у сучасній українській літературній мові не становить собою обов'язкової норми ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що обов'язкової норми порядку слів сучасна українська мова взагалі не має <g/> ) <g/> ; він навіть не є найчастіший <g/> ; якщо взяти якийнебудь текст і підрахувати <g/> , який відсоток становлять речення з послідовно витриманим узуальним порядком слів <g/> , то виявиться <g/> , що цей відсоток дуже малий <g/> , бо майже в кожному реченні знайдемо якенебудь відхилення від нього <g/> .
doc#23 <p> Світ і море кінець має <g/> , а де ж кінець горю <g/> ? </p>
doc#20 Але мені дуже шкода <g/> , що я не маю тексту цієї статті <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран напевно не передав її ні до архіву « <g/> Вістей <g/> » <g/> , ні до якогонебудь сховища документів <g/> .
doc#81 Але мені дуже шкода <g/> , що я не маю тексту цієї статті і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран <g/> , напевне <g/> , не передав її ні до архіву « <g/> Вістей <g/> » <g/> , ні до якогонебудь сховища документів <g/> .
doc#9 Воно має <g/> , звичайно <g/> , частковий <g/> , спорадичний характер <g/> , найчастіше трапляється в іншомовних словах ( <g/> мабуть <g/> , мимовільна познака того <g/> , що вони засвоєні через російське посередництво <g/> ) <g/> , а загалом не піддається встановленню якихось і загальнообов'язкових норм <g/> .
doc#55 Навпаки <g/> , запровадження -і в іменниках середнього роду типу іменіі ( <g/> родовий однини <g/> ) не має <g/> , здається <g/> , ґрунту в унутрішньому розвитку української деклінації ( <g/> четверта відміна не має « <g/> м'якого <g/> » підтипу <g/> ) <g/> , відриває відміну типу ім'я від типу теля <g/> , суперечить морфологічній тенденції і довільна в рамках української морфології <g/> . </p>
doc#40 <p> Така сама в засаді <g/> , але складніша назовні буває справа <g/> , коли речення має <g/> , крім групи присудка <g/> , і групу підмета <g/> .
doc#40 Але всі ці ознаки <g/> , крім хіба перших двох <g/> , нерідкі і в українських словах <g/> , тому вони вказують тільки <g/> , що слово <g/> , яке їх має <g/> , може бути чужого походження <g/> , але не конче ним є. </p><p> Щодо морфологічних ознак <g/> , то до певної міри ознакою чужомовности може бути наявність чужих афіксів ( <g/> -ція <g/> , -ура <g/> , -орія <g/> , -итет <g/> ) <g/> , але <g/> , як ми вже бачили <g/> , вони подеколи вживаються і при творенні неологізмів від наших коренів <g/> .
doc#22 ні пахощів не має <g/> , ні снаги <g/> » <g/> ) <g/> ; віскі — на відміну від горілки — жовте <g/> ; деревам важко рости на мангатанському Граніті <g/> .
doc#40 — в'яж ( <g/> е <g/> ) <g/> , дія ( <g/> ти <g/> ) — діє <g/> , жда ( <g/> ти <g/> ) — жд ( <g/> е <g/> ) <g/> , зва ( <g/> ти <g/> ) — зв ( <g/> е <g/> ) <g/> , зяя ( <g/> ти <g/> ) — зяє <g/> , каза ( <g/> ти <g/> ) — каж ( <g/> е <g/> ) <g/> , клика ( <g/> ти <g/> ) — кличне <g/> ) <g/> , лая ( <g/> ти <g/> ) — лає <g/> , клопота ( <g/> ти <g/> ) — клопоч ( <g/> е <g/> ) <g/> , лиза ( <g/> ти <g/> ) — лиж ( <g/> е <g/> ) <g/> , маза ( <g/> ти <g/> ) — маж ( <g/> е <g/> ) <g/> , мая ( <g/> ти <g/> ) — має <g/> , ора ( <g/> ти <g/> ) — ор ( <g/> е <g/> ) <g/> , переза ( <g/> ти <g/> ) — переж ( <g/> е <g/> ) <g/> , писа ( <g/> ти <g/> ) — пиш ( <g/> е <g/> ) <g/> , плака ( <g/> ти <g/> ) — плач ( <g/> е <g/> ) <g/> , плеска ( <g/> ти <g/> ) - пле ( <g/> ще <g/> ) <g/> , рва ( <g/> ти <g/> ) — рв ( <g/> е <g/> ) <g/> , ржа ( <g/> ти <g/> ) —рж ( <g/> е <g/> ) <g/> , різа ( <g/> ти <g/> ) —ріж ( <g/> е <g/> ) <g/> , сія ( <g/> ти <g/> ) — сіє <g/> , смія ( <g/> тися <g/> ) — сміється <g/> , сса ( <g/> ти <g/> ) — сс (
doc#40 <p> Отже <g/> , практичним показником того <g/> , що префікс тільки міняє недоконаний вид на доконаний ( <g/> має <g/> , отже <g/> , не словотворче <g/> , а формотворче значення <g/> ) і буває звичайно якраз неможливість витворити від доконаного сприросткованого дієслова нову теж сприростковану форму недоконаного виду <g/> .
doc#9 Це ставлення <g/> , як і взагалі обставини життя в українській революційній колонії у Львові <g/> , схопила в деяких цікавих деталях Наталя Романович-Ткаченко в своїй повісті з життя українських революціонерів « <g/> Манівцями <g/> » <g/> , яка не має <g/> , правда <g/> , великого історико-літератур- ного значення <g/> , але зберігає безпосередній документальний інтерес <g/> .
doc#85 І коли факти нам довели <g/> , що діялектика як своєрідна зміна заперечень і відштовхувань у розвитку мистецтва існує <g/> , хоч нічого спільного з матеріялізмом не має <g/> , то до матеріялізму нам доведеться поставитися інакше <g/> . </p>
doc#9 Багато з них має <g/> , у згоді з наведеними вище поглядами Олени Пчілки <g/> , і більш або менш точний відповідник у польській мові <g/> .
doc#73 Філософське забарвлення має <g/> , хоч більше зв'язаний з добою <g/> , і роман І. Павлова-Білозерського « <g/> Диявол погноблений <g/> » з часів релігійної боротьби на Україні <g/> . </p>
doc#94 бачити в кожній газеті <g/> , журналі <g/> , книзі <g/> … </p><p> А народ і такої здатности не має <g/> , хіба що ототожниться з державою <g/> , стане такою самою зореносною статуєю <g/> . А особливо
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .