Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Ну <g/> , знову чарівні ілюзії літератури <g/> ! </p>
doc#62 Огоновського <g/> , бачиш <g/> , що слід би нам завести осібну частину <g/> : Історія пропавших творів руськоукраїнської літератури <g/> " <g/> .
doc#72 Десять років української літератури ( <g/> 1917-1927 <g/> ) <g/> , 1 і 2. Харків ( <g/> ДВУ <g/> ) 1928. </p><p> Ленин В. Полное собрание сочинений <g/> , 38 і 39. Москва 1963,51. Москва 1965. Лотоцький О. Сторінки минулого <g/> , 2. Варшава 1933 <g/> , 3. Варшава 1934 ( <g/> Праці Українського наукового інституту <g/> , XII <g/> , XXI <g/> ) <g/> . </p>
doc#31 Цікавий читач знайде бібліографію в другому томі праці А. Лейтеса і М. Яшека « <g/> Десять років української літератури ( <g/> 1917—1927 <g/> ) » <g/> , Харків <g/> , 1928 <g/> , на сторінках 323 — 356 <g/> , тридцять чотири сторінки петитом <g/> .
doc#19 Він вужчий від багатьох своїх сучасників <g/> : і від Панька Куліша <g/> , що знав і особисту лірику <g/> , і загально- філософську <g/> , і від Щоголева з його здатністю об'єктивного опису <g/> , і від Старицького з його панславістичними закликами <g/> , з його темами з всесвітньої історії і літератури ( <g/> « <g/> Дочка Ієвфая <g/> » тощо <g/> ) і з його лірикою природи <g/> .
doc#38 У людей <g/> , що не знають самої літератури ( <g/> а чи багато таких <g/> , що її знають <g/> ?
doc#71 – С. 150–158. </p><p> 46. Чижевський Д. Історія української літератури ( <g/> від початків до доби реалізму <g/> ) <g/> .
doc#72 Чернівецький університет був німецьким і мав українські катедри тільки з теології й церковнослов'янської мови та української мови й літератури ( <g/> Квітковський 694 <g/> ) <g/> .
doc#9 Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного « <g/> ковальства <g/> » <g/> , то пізніші історики літератури ( <g/> мовознавці <g/> , на жаль <g/> , цього питання не вивчали <g/> ) намагалися трактувати їх інакше <g/> .
doc#45 Звичайно він вибирає приклади з російської літератури ( <g/> найчастіше з Пушкіна <g/> , Гоголя <g/> , Лєрмонтова <g/> , Крилова <g/> , Фета <g/> , Тют-чева <g/> , Тургенєва <g/> ) або з німецьких клясиків ( <g/> Шіллера й особливо часто з Ґете <g/> ) <g/> , як виняток <g/> , — з Мольєра <g/> , Шекспіра <g/> .
doc#72 Притягальна сила російської літератури ( <g/> не надто добре знаної <g/> ) <g/> , на яку вказує Ґеровський <g/> , грала тут <g/> , можливо <g/> , меншу ролю <g/> , ніж уявлення про російську мову як мову “ <g/> панську <g/> ” <g/> .
doc#73 Вони були доповнені доповідями Миколи Шлемкевича про світоглядові шукання в українській літературі і Остапа Грицая про проблеми великої і малої літератури ( <g/> остання надрукована в збірнику « <g/> МУР <g/> » <g/> , 1 <g/> ) <g/> .
doc#81 Пізніше з мови прийшов Цебенко <g/> , а з літератури ( <g/> російської <g/> ) Роман Самарін <g/> .
doc#16 Тільки воістину катастрофічним незнанням у нас нашої давньої літератури ( <g/> та ще <g/> , правда <g/> , незвичайно нудним характером твору <g/> ) можна пояснити <g/> , що досі ніхто всерйоз на це не звернув уваги <g/> .
doc#31 Тут ще нема мотиву виродження революції <g/> , навпаки <g/> , мажорно сурмить мотив її невідкличної перемоги <g/> ; нема ще нападів на Москву <g/> , за винятком твердження <g/> , що Росія після революції не спромоглася розвинути вартісної літератури ( <g/> що для 1925 р. <g/> , звичайно <g/> , неправда <g/> ; якщо навіть не згадувати поетів Маяковського <g/> , Єсеніна <g/> , Клюєва та ін <g/> .
doc#68 У наш час можна було б писати й третю історію української літератури — історію тюремної літератури ( <g/> яка й собі <g/> , додамо <g/> , ділилася б на твори збережені і твори втрачені <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 А критика повірила в те <g/> , що його поезія – поезія холодного інтелекту <g/> , поезія <g/> , позбавлена живих почуттів <g/> , ліричного темпераменту <g/> , і так дійшла кінець-кінцем навіть до висновку <g/> , ніби « <g/> заслужений діяч нашої літератури ( <g/> і культури взагалі <g/> ) <g/> , найвидатніший критик останньої доби та історик літератури <g/> , прекрасний перекладач античних поетів <g/> , провідник київської школи неоклясиків <g/> , першорядний бесідник і непересічний характер <g/> , Микола Зеров – поетом – в істотнім значенні цього поняття – ніколи не був <g/> » ( <g/> Маланюк Є. Поезія глибини й рівноваги // Краківські Вісті <g/> .
doc#81 ) порекомендувати ту чи ту книжку ( <g/> клієнтки мої як правило не були знавцями літератури <g/> ) <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і те <g/> , що я був хлопець досить вродливий <g/> , хоч і надміру худорлявий <g/> , — правда <g/> , мушу ствердити <g/> , що до сцен у дусі Йосипа і вдови Потіфара ніколи не доходило <g/> .
doc#81 ( <g/> Він тоді упорядковував колективну історію української літератури і замовив мені супровідну статтю про зміни мови літератури <g/> ) <g/> .
doc#62 Сказати б <g/> , її життя було в " <g/> варшавському <g/> " стилі <g/> , її смерть <g/> , якщо це була свідома самопожертва <g/> , у " <g/> празькому <g/> " ( <g/> мовиться тут <g/> , звісно <g/> , не про поляків і чехів <g/> , а про відміни української літератури <g/> ) <g/> . </p>