Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 <p> Недурно одна з провідних статтей Петра Струве ( <g/> 1870— 1944 <g/> ) <g/> , людини з проводу кадетів <g/> , стаття з національного питання <g/> , має це слово вже в заголовку <g/> : « <g/> Общерусская культура и украинский партикуляризм <g/> » ( <g/> « <g/> Русская мысль <g/> » <g/> , 1911 <g/> , 1 <g/> ) <g/> .
doc#24 Але водночас із нею <g/> , точніше кажучи <g/> , — в ній самій — знаходимо й тему людства й людини взагалі <g/> , людини й природи <g/> , людини й світу <g/> , загального світогляду людини <g/> .
doc#80 Домонтович у цих випадках може триматися дуже близько свого джерела <g/> , не раз відписуючи цілі речення або уступи з нього <g/> , але кожного разу він відкидає ті деталі <g/> , яких він не потребує <g/> , додає безліч своїх деталів <g/> , а головне <g/> , свою власну проблематику <g/> , — як уже згадано <g/> , проблематику людини на зламі епох <g/> , людини <g/> , чиє життя визначає хід загальної історії <g/> , якої та людина не усвідомлює й не розуміє <g/> .
doc#22 На початку нашого століття в Богом забутому українському містечку Менделе МойхерСфорім створив свої « <g/> Мандри Веньяміна Третього <g/> » <g/> , трагікомічну епопею вбогого жида <g/> , людини без професії <g/> , майна й соціального становища <g/> , що в умовах ґетта царських часів уявила себе спадкоємцем величі й слави ветхозавітних жидівських царів <g/> .
doc#22 Бо темою нашої сьогоднішньої літератури — я говорю <g/> , звичайно <g/> , про справжню літературу <g/> , а не про жуйку торішнього сіна і не про нечитані додатки до різнопартійних видань — чимраз виразніше стає ствердження завтрішньої людини <g/> , людини <g/> , що пройшла через зневіру і ствердила нову віру <g/> .
doc#26 Шевченкові « <g/> думи <g/> » мають летіти на Україну <g/> , щоб нагадувати їй історію і кликати до майбутнього <g/> , Петренкові — зосереджені в поетовій душі <g/> , вони плекають ідею приречености людини <g/> , людини </p><p> універсальної і долі універсальної <g/> .
doc#81 Для мене <g/> , людини комплексу другої парти <g/> , було неусвідомленою приємністю бачити себе силою обставин висуненим у провід <g/> .
doc#98 З єврейського викладача української мови <g/> , людини <g/> , що знала смак українського <g/> , справжнього вірша <g/> .
doc#18 <p> Біографічна паралеля Франка <g/> , перед лицем смерти <g/> , в безнастанних конфліктах з галицькою суспільністю <g/> , то загострених <g/> , то погано прихованих <g/> , і Мойсея <g/> , людини <g/> , що знала <g/> , де земля обітована <g/> , кликала й вела до неї <g/> , була цькована і покинена своїм народом і була рокова- на вмерти <g/> , не ввійшовши до краю майбутнього <g/> , на порозі його <g/> , — виразна <g/> .
doc#45 Проте в сукупності вони складаються на образ неконформіста <g/> , людини національне свідомої і Дозволяють припустити <g/> , що за явними вчинками й словами може критися щось більше <g/> .
doc#24 Але водночас із нею <g/> , точніше кажучи <g/> , — в ній самій — знаходимо й тему людства й людини взагалі <g/> , людини й природи <g/> , людини й світу <g/> , загального світогляду людини <g/> .
doc#24 Поруч Хвильового — застрільника і організатора — виростає постать Любченка — завершувача й синтезатора <g/> , людини <g/> , що викристалізувала й вичіткувала те <g/> , що в фантастичному й фанатичному мигтінні пронеслося в блискавичній самим стилем своїм творчості й діяльності Хвильового <g/> . </p>
doc#82 Він відзначає « <g/> глибоку обізнаність автора на ниві україністики <g/> , людини <g/> , над усе відданої матері Україні <g/> » <g/> .
doc#59 Для Сартра матеріяльна <g/> , сказати б <g/> , природа людини огидна <g/> , людина — передусім згусток слизу <g/> ; свобода людини в усіх її виявах <g/> , вчинках <g/> , трагічність людського активізму зв'язані саме з приреченістю людини <g/> , навіки зумовленою її <g/> , людини <g/> , слизовою природою <g/> .
doc#2 <p> Початкова тема Лятуринської — суворість і дичавина її батьківщини <g/> , де бори й пущі з турами й диками і все вороже людині <g/> ; гинуть її кревні й друзі <g/> , щербиться меч і ломиться спис <g/> , земля гуде від гуків <g/> , і єдиною її <g/> , людини <g/> , любкою лишається туга помститися <g/> .
doc#44 Люди недавнього летального гуманізму ще намагаються тримати при житті кволі пагони шани й любови до брата - людини <g/> , але чимраз важче це вдається <g/> , бо під тиском режиму бубнявіють і готові прорости інші зернята — зернята ненависти <g/> .
doc#62 <p> Ще кілька цікавих рис живої <g/> , справжньої Теліги - людини <g/> , жінки - виринають із нашого вгляду в її листи <g/> .
doc#24 Вона починається трьома розмірно довгими уступами <g/> , що з них кожний дає характеристику однієї людини <g/> : людини розуму з болем її мислі в першому уступі <g/> ; людини почуття <g/> , що знаходить заспокоєння в мріях — у другому <g/> ; людини волі <g/> , хазяїна міста й життя — в третьому <g/> .
doc#24 Вона починається трьома розмірно довгими уступами <g/> , що з них кожний дає характеристику однієї людини <g/> : людини розуму з болем її мислі в першому уступі <g/> ; людини почуття <g/> , що знаходить заспокоєння в мріях — у другому <g/> ; людини волі <g/> , хазяїна міста й життя — в третьому <g/> .
doc#24 Вона починається трьома розмірно довгими уступами <g/> , що з них кожний дає характеристику однієї людини <g/> : людини розуму з болем її мислі в першому уступі <g/> ; людини почуття <g/> , що знаходить заспокоєння в мріях — у другому <g/> ; людини волі <g/> , хазяїна міста й життя — в третьому <g/> .