Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#62 Є цікаве висловлення про початок відходу Росії від " <g/> якобінізму <g/> " й переходу до " <g/> наших <g/> " <g/> , так би мовити <g/> , " <g/> жірондистсько-американських <g/> " ідей ( <g/> 1889 <g/> ) <g/> , із посиланням на ідеї кирило-методіївські <g/> . </p>
doc#9 борше ( <g/> й <g/> ) <g/> : « <g/> Бозя простив та скрасив мене боршей <g/> » ( <g/> 102 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#59 І ще вдруге і втретє тікав Ірин від смерти й сам гнав смерть перед собою <g/> , і темніла блакить в його очах <g/> , і з десятком не своїх імен ішов він елеґантом по Курфюрстендамі <g/> , й студентом по Йозефштадті <g/> , і робітником у Підзамчі <g/> , й мішочником по Подолі <g/> , й шахтарем по Макіївці <g/> , й техніком з організації Тодт по Запоріжжі <g/> , й кольпортером газет по Дерибасівській в Одесі <g/> , й вантажником в Чітта-Альба <g/> » <g/> .
doc#81 Двері були охоронювані <g/> , й нікого до Юрка не пускали <g/> , але можна було говорити через заµратоване вікно <g/> .
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#18 » ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Це кінець Мойсеевого життя <g/> , бо заперечене <g/> , й поламане <g/> , й відкинене те <g/> , що тримало його серед живих <g/> , іцо було сенсом і метою його існування <g/> .
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#59 » — ми чекаємо продовження перелічення-наростання <g/> , — а натомість виявляється <g/> , що з цього « <g/> їхні <g/> » почато нове речення зовсім відмінної структури <g/> : « <g/> й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> » й т. д. А коли знов є загроза <g/> , що створиться ритмічна інерція <g/> , — тоді Косач удається до надзвичайно сміливого засобу розриву <g/> , перебою ритму — до повторення службового слова ( <g/> « <g/> але <g/> , але <g/> » <g/> ) — засобу <g/> , великим майстром якого був Шевченко і який після Шевченка <g/> , скільки знаємо <g/> , в українській літературі не практикувався ні в кого <g/> , засобу <g/> , що майже завжди в скам'янілість штучнокнижної мови вносить елементи безпосередности мови розмовної <g/> . </p>
doc#81 Тут я вперше побачив Миколу Куліша — « <g/> Дев'яносто сім <g/> » і « <g/> Комуну в степах <g/> » <g/> , написаних і зіграних у старому побутовому стилі <g/> , дещо з західніх клясиків ( <g/> « <g/> Господиня заїзду <g/> » Ґольдоні <g/> , « <g/> Собака садівника <g/> » Лопе де-Веµа <g/> ) <g/> , дещо з доби символізму в театрі ( <g/> « <g/> Затоплений дзвін <g/> » Ґ. Гавптманна <g/> , « <g/> Йоля <g/> » Ю. Жулавського <g/> ) <g/> , дещо з української клясики ( <g/> Шевченкові « <g/> Гайдамаки <g/> » <g/> , « <g/> Лісову пісню <g/> » й « <g/> Камінний господар <g/> » Лесі Українки <g/> ) <g/> .
doc#81 А до того дуже скоро після цього часу почалося викривання « <g/> шкідництва <g/> » й « <g/> шкідників <g/> » у промисловості <g/> , хапали людей без найменшої провини <g/> , а в мене напевне в цій роботі не раз трапилися б недогляди <g/> .
doc#36 <p> Ґе відкинув не лише іконописність <g/> , рису істотно візантійську <g/> , а й концепцію краси <g/> , успадковану від Ренесансу <g/> .
doc#80 <p> Зрештою Домонтович сам називає свого вчителя <g/> , і не тільки в автобіографії <g/> , де каже про те <g/> , іцо він перекладав де-Ренье <g/> , а й безпосередньо в « <g/> Дівчині з ведмедиком <g/> » ( <g/> він взагалі часто називав свої джерела й зразки <g/> ) <g/> , супроводжуючи визнання характеристичними домонтовичівсько-де-реньєвськими епітетами <g/> : « <g/> На долішній поличці поставлено українське йшло <g/> , що одлива райдужним блиском <g/> .
doc#88 Не лише в техніці й медицині <g/> , а й у гуманітарній сфері <g/> .
doc#81 Від 1934 року починаючи <g/> , треба було десь проїхатися на адресу буржуазних націоналістів-шкідників <g/> , але поза тим курси ці були вільні від брехень і прищеплювали не тільки знання мови <g/> , а й любов до неї <g/> .
doc#37 Помножмо це на загальнописьменницькі егоїзми <g/> , на комплекс сам-собі-пан <g/> , закладений у національній психіці <g/> , і може якоюсь мірою можна буде тоді збагнути й уявити собі <g/> , перед якими труднощами мав опинитися той <g/> , хто бажав усе це розгойдане мале море вбрати в якісь береги - не тільки толеранції <g/> , а й співпраці й доброзичливості супроти колег <g/> . </p>
doc#31 Одначе треба це зробити <g/> , і не тільки для вигоди читача <g/> , а й для того <g/> , щоб показати думки Хвильового в становленні <g/> .
doc#6 Небо може бути не тільки загрозою <g/> , воно може справді поглинути те <g/> , чим існує людина <g/> , як от собак і санки <g/> , що ними живе інуїт ( <g/> “ <g/> Постання сузір'я Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p>
doc#63 Розірваність речей і розтягненість простору відступають перед проникливістю романтичного світосприймання <g/> , умовним стає і час <g/> , в житті сільської інтелігенції 1912 року відкриваються одвічні <g/> , може ще родові або й дородові українські традиції <g/> , пробуджуються такі ж давні леґенди й вірування <g/> , за постатями селянських протестантів — експрогіріяторів з « <g/> Першого куреня вільних українців <g/> » встають постаті козаків- запорожців — одне слово <g/> , пласка реальність часу скоряється позачасовій і величавій реальності позачасової іраціонально-національної надсутности <g/> .
doc#27 Нарешті <g/> , в листі до Носа ( <g/> 1895 <g/> ) він називає свою мову « <g/> старезною по Володимирам та Ярославам <g/> , та молоденькою по Тарасам або й по Носам <g/> » <g/> , натякаючи на фолкльорні зацікавлення Носа <g/> , етнографа <g/> . </p>
doc#81 Я був абсолютно й беззастережно переконаний <g/> , що війна не буде довга і Радянський Союз розпадеться <g/> .