This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | були стандартні <g/> . Зрештою <g/> , розрізнення таке | й | не має істотного значення <g/> , бо початок цієї |
doc#1 | застосовують механічно <g/> , без глибокої аналізи | й | вичерпного зіставлення фактів <g/> . Із часів |
doc#2 | своєї « <g/> Прощі <g/> » і обдарував нас повним грації | й | глибини мініятюрним портретом поетки <g/> : 1 </p><p> Аж |
doc#3 | я дозволю собі нагадати про свої спостереження | й | висновки півсторічної давности <g/> . Від |
doc#4 | , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу | й | <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її |
doc#5 | 27 років після публікації в київському « <g/> Житті | й | революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> . Авторові було б тепер |
doc#6 | у Курилика поєднуються елементи символізму | й | метафізики з елементами проповідницькими <g/> , а |
doc#7 | ? І нарешті <g/> , хто це він <g/> : звід <g/> ? гомін <g/> ? шлях <g/> ? </p><p> Хоч я | й | не питав — признаюся прилюдно — дозволу в |
doc#8 | — чи то в приватному житті <g/> , чи то в культурі | й | політиці <g/> . Але ще більше <g/> , мабуть <g/> , важили тут |
doc#9 | мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та | й | більшости міст на схід від Збруча супроти мови |
doc#10 | . <g/> , за ту глибоку увагу до української культури | й | науки і за ту жертву <g/> , за допомого якої УВАН |
doc#11 | не суперечить тому <g/> , що ось вона спливе на вуста | й | лиця <g/> . Ще раз — крохмалена біла сорочка й |
doc#12 | цього правопису потребували б перегляду | й | зміни <g/> , але в теперішніх умовах уважаємо |
doc#13 | не тільки тому <g/> , що він пропаґандивний <g/> , а | й | тим <g/> , що він усе пояснює <g/> . Він убиває письменника |
doc#14 | індивідуального <g/> . А індивідуальне <g/> , хоч би | й | помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає |
doc#15 | дитину в небезпеці потрапити під ноги коня | й | кричимо дитина <g/> ! <g/> , то можемо зовсім не мати на |
doc#16 | статті говориться <g/> : Він сіяв « <g/> повну душевну | й | моральну розперезаність <g/> » <g/> . Отже маємо |
doc#17 | і в харківській редакції « <g/> Прологу <g/> » Боднарчука | й | Курбаса <g/> . Максимуму ця настанова дійшла в |
doc#18 | , людини <g/> , що знала <g/> , де земля обітована <g/> , кликала | й | вела до неї <g/> , була цькована і покинена своїм |
doc#19 | <p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди | й | волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою |