Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Коли небо над Берліном стало суцільно англо-американським <g/> , життя почало з міста відпливати деінде <g/> , хоч офіційно евакуації не було <g/> .
doc#12 : безладдя <g/> , життя <g/> , волосся <g/> , зілля <g/> , знання <g/> , безмежжя <g/> , клоччя <g/> , піддашшя <g/> , маззю <g/> , міццю <g/> ; але після приголосної <g/> : листя <g/> , підзамчя <g/> , радістю <g/> ; не перед голосним <g/> : безладь <g/> , знань <g/> . </p>
doc#35 Ідеологія життя і боротьби <g/> , життя і боротьби трубою звучить в писаннях Барановича <g/> . </p>
doc#68 Але туг постає Стусів парадокс <g/> : шлях до себе <g/> , шлях перебування в собі веде водночас до пізнання житгя взагалі <g/> , життя в нашому сьогоднішньому світі зокрема <g/> , світі всепроникливих сексотів і стукачів <g/> , уніформованих зарізяк і колючих дротів <g/> , коротше казавши — тому світі <g/> , що намагається знищити внутрішнє й особисте в зовнішньому і централізовано-імперському <g/> .
doc#89 Життя одиниці є добір і вибір <g/> , життя взагалі несхопне в своїй цілості <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Бо як мила не пригорне <g/> , як гадаю <g/> , життя чорне <g/> , як смерть <g/> , не мине <g/> » ( <g/> Руд <g/> .
doc#59 Він досить мудрий <g/> , щоб не діяти <g/> , він тільки говорить <g/> , життя він ладен обійти <g/> , як Пер Ґюнт <g/> , по кривій <g/> : узяти від нього все <g/> , що можна <g/> , а зусиль витратити якнайменше <g/> .
doc#50 Поза тим — у цій частині панує абстрактний час <g/> , немруще змагання зла і добра <g/> , життя і вічности <g/> .
doc#79 <p> З концертової програмки </p><p> Містечковий листоноша Малахій Стаканчик збунтувався проти відстояного життя свого довкілля <g/> , життя <g/> , вбраного в сталі <g/> , незрушні форми й ритуали <g/> .
doc#40 : думку думати <g/> , життя прожити і т. п. Із стилістичного погляду це типові плеоназми ( <g/> § 31 <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Тепер це — « <g/> остання поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті речі чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи то скупчення « <g/> не цього світу в'язниць <g/> » <g/> ; і веде туди <g/> , не питаючи згоди <g/> , « <g/> чорний лицар <g/> » <g/> , « <g/> чорний привид <g/> » <g/> , « <g/> чорний воїн <g/> » і в характеристичній амбівалентності статі/безстаттевости — « <g/> діва залізна <g/> » <g/> , що стискає груди <g/> , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> .
doc#24 Іронія Любченка в цьому розділі — не скептична або трагічна іронія романтиків <g/> , а засіб <g/> , знижуючи трагізм <g/> , піднести життєствердження і волю до життя <g/> , життя без котурн і маски <g/> , в його примітивності й водночас складності <g/> .
doc#33 Все чорне мінилось на ній від жвавих очей <g/> , а смугле застигло <g/> , життя було в убранні <g/> , а в тілі сон <g/> » <g/> . </p>
doc#37 Наладнане <g/> , здавалося <g/> , життя раптом розпалося <g/> , зв'язки не існували <g/> , кожне завтра було тепер невідоме <g/> .
doc#81 І так був Матяш <g/> , не стало Матяша <g/> , життя йшло своїм тором <g/> .
doc#40 : « <g/> Ми любим свій народ <g/> , життя за нього стратим <g/> » ( <g/> Черк <g/> .
doc#40 В нього входять ті слова <g/> , що як правило не мають синонімів <g/> , бо відзначаються термінологічним характером ( <g/> ці слова здебільша часто вживаються в щоденному житті <g/> ) ( <g/> зима <g/> , літо <g/> , рука <g/> , нога <g/> , життя <g/> , смерть <g/> , чорний <g/> , білий <g/> ; числівники <g/> , займенники <g/> , деякі терміни типу назв днів тижня <g/> , місяців тощо <g/> ) і всі головні слова-показники синонімічних гнізд <g/> .
doc#81 Одначе <g/> , життя — одна справа <g/> , а література — інша <g/> , видко <g/> , я це передчував уже тоді ( <g/> не передчуваючи того <g/> , що тепер старатимуся якраз наблизити літературу до життя <g/> , правда <g/> , тільки в ретроспективі пригадки <g/> ) <g/> .
doc#40 — Ох <g/> , життя ведмеже <g/> !
doc#68 Зсуви ці можуть відбуватися від вужчого до ширшого <g/> : Україна —♦ світ —> життя ( <g/> не тільки поетове <g/> , життя взагалі <g/> ) — </p><p> Це все — одне прощання понадмірне — </p><p> з Вітчизною <g/> , зі світом <g/> , із життям <g/> , — </p><p> або від ширшого до вужчого <g/> : життя —> світ —* Україна <g/> .