Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 мови <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Чи не Левко то <g/> ? Гля <g/> ! Єй-богу він <g/> ! » ( <g/> Стар <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> З ЛІТЕРАТУРИ </p><p> Про словозрости і
doc#92 до Е. потвердив своє авторство і заявив <g/> , що він " <g/> забув <g/> " існування цих документів <g/> . Нарешті <g/> , в
doc#45 інтерпретації фолкльору <g/> , за те <g/> , що він " <g/> трохи перебільшує обсяг символізму в
doc#25 національної синтези <g/> . “ <g/> Забуті традиції <g/> , пише він ( <g/> 2 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , легко відновляться з часом самі собою <g/> ”
doc#25 сучасної польської культурної людини <g/> , писав він ( <g/> 2 <g/> , 12 <g/> ) <g/> , і антропологічно <g/> , і психічно має на
doc#10 зміни <g/> , що поволі постають в нашій мові <g/> ” <g/> , пише він ( <g/> 4 <g/> , 131 <g/> ) <g/> . Відповідно до цього Ганцов схильний
doc#9 головних гріхів галицько-руських писа- телів він ( <g/> Б. Грінченко <g/> . — Ю. Ш. <g/> ) зачислює й уживання "
doc#40 з усіма іншими словами <g/> : я ходжу <g/> , ти ходиш <g/> , він ( <g/> дитина <g/> , поїзд <g/> ) ходить <g/> , вони ( <g/> діти <g/> , поїзди <g/> )
doc#45 , часто видиме лише пильному оку <g/> . І ніколи він ( <g/> за винятком кількох сторінок у ранніх творах <g/> )
doc#11 . Він елементарніший <g/> . І не про любов він ( <g/> коли не брати любови в первісному сенсі
doc#40 сполучними словами <g/> . Напр <g/> . <g/> , у реченні « <g/> Багато він ( <g/> лист <g/> ) в серці розбудить <g/> , зворушить й підніме з
doc#40 забутому вказівному значенню займенника він ( <g/> оний = той <g/> ) <g/> , ще частіше показує невпевненість
doc#31 до футуризму <g/> . Ще 1921 р. в альманасі « <g/> Жовтень <g/> » він ( <g/> разом з В. Сосюрою й М. Йогансеном <g/> ) «
doc#30 . Бо коли хто відписує лист на лист <g/> , то це він ( <g/> чи вона <g/> ) чемний і дисциплінований <g/> , але коли
doc#94 до оборони <g/> , не тікає <g/> , ні <g/> : « <g/> Нощі же сущі ( <g/> він <g/> ) повела слугам принести свїщю и вземь книгьі
doc#62 умовах Російської імперії <g/> . " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога
doc#26 Катерина II подала йому руку для поцілунку <g/> , він <g/> , « <g/> не помня ни о приличии <g/> , пал на колени <g/> , лобызал
doc#31 » ( <g/> с. 18 <g/> ) і кінчав доносом <g/> , під усім цим <g/> , писав він <g/> , « <g/> підпишеться кожен буржуазний
doc#33 відкриття <g/> . Це неправда <g/> , що всі люди такі <g/> , як він <g/> , а він – такий <g/> , як усі <g/> . Поет Вигорський каже йому
doc#81 писані <g/> . Щодо Маланюка <g/> , звичайно <g/> , рацію мав він <g/> , а не я з Оксаною <g/> . Коли минувся мій медовий