Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Єй-богу він <g/> !
doc#92 Потім Шевельов у листі до Е. потвердив своє авторство і заявив <g/> , що він " <g/> забув <g/> " існування цих документів <g/> .
doc#45 Франко в Нові пісні про Україну <g/> " ( <g/> 1888 <g/> ) дорікав Потебні за нахил до символістичної інтерпретації фолкльору <g/> , за те <g/> , що він " <g/> трохи перебільшує обсяг символізму в українських і загалом слов'янських піснях народних <g/> ” ( <g/> 27 <g/> , 190 <g/> ) <g/> .
doc#25 “ <g/> Забуті традиції <g/> , пише він ( <g/> 2 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , легко відновляться з часом самі собою <g/> ” <g/> , — бо існує “ <g/> живий генетичний зв'язок між цими пам'ятками й сучасною чисто-народною літературою <g/> ” <g/> .
doc#25 „Переважний тип сучасної польської культурної людини <g/> , писав він ( <g/> 2 <g/> , 12 <g/> ) <g/> , і антропологічно <g/> , і психічно має на собі явну відбитку помітної участи в виробленні його південноруських ( <g/> себто українських — Ю. Ш. <g/> ) племінних елементів уже й тому <g/> , що до складу польської інтеліґенції ввійшов чималий континґент осіб південноруського походження багатьох послідовних ґенерацій <g/> .
doc#10 Він виводить звуковий розвиток мови з позафонематичних чинників <g/> : “ <g/> Хитання та варіації в вимові однієї фонеми поясняють ті звукові зміни <g/> , що поволі постають в нашій мові <g/> ” <g/> , пише він ( <g/> 4 <g/> , 131 <g/> ) <g/> .
doc#9 Збиваючи докір поетам-галичанам у галицькій провінціяльності <g/> , І. Франко писав <g/> : « <g/> До головних гріхів галицько-руських писа- телів він ( <g/> Б. Грінченко <g/> .
doc#40 Перша особа вживається при наявності або можливості в ролі підмета займенників я <g/> , ми <g/> ; друга особа — при наявності або можливості в ролі підмета займенників ти <g/> , ви <g/> ; третя особа вживається як форма узгодження з усіма іншими словами <g/> : я ходжу <g/> , ти ходиш <g/> , він ( <g/> дитина <g/> , поїзд <g/> ) ходить <g/> , вони ( <g/> діти <g/> , поїзди <g/> ) ходять <g/> . </p>
doc#45 І ніколи він ( <g/> за винятком кількох сторінок у ранніх творах <g/> ) не переступав межу <g/> , яка відділяє речі <g/> , що існують <g/> , хоча й не явні <g/> , від речей суто спекулятивних <g/> .
doc#11 І не про любов він ( <g/> коли не брати любови в первісному сенсі посідання <g/> ) <g/> .
doc#40 , у реченні « <g/> Багато він ( <g/> лист <g/> ) в серці розбудить <g/> , зворушить й підніме з того <g/> , що в далечінь десь відлетіло <g/> » ( <g/> Щог <g/> .
doc#40 ) <g/> , відповідаючи первісному <g/> , тепер забутому вказівному значенню займенника він ( <g/> оний = той <g/> ) <g/> , ще частіше показує невпевненість <g/> , вагання мовця ( <g/> напр <g/> .
doc#31 Ще 1921 р. в альманасі « <g/> Жовтень <g/> » він ( <g/> разом з В. Сосюрою й М. Йогансеном <g/> ) « <g/> відгетькував <g/> » « <g/> життєтворчих футуристичних безмайбутників <g/> , що видають голу руйнацію за творчість <g/> , та всілякі формалістичні школи і течії ( <g/> імажинізм <g/> , комфутуризм тощо <g/> ) » ( <g/> Лейтес і Яшек <g/> .
doc#30 Бо коли хто відписує лист на лист <g/> , то це він ( <g/> чи вона <g/> ) чемний і дисциплінований <g/> , але коли хто пише два листи на один <g/> , то це він/вона — справжня людина <g/> , а це буває рідко <g/> .
doc#94 Він не готується до оборони <g/> , не тікає <g/> , ні <g/> : « <g/> Нощі же сущі ( <g/> він <g/> ) повела слугам принести свїщю и вземь книгьі нача читати <g/> » <g/> .
doc#62 " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога голодним у Росії серйозне діло <g/> .
doc#26 У Квітчиному нарисі Головатий вірою й правдою служить російській імперії <g/> , він зберігає дещо з козацьких звичаїв і мови <g/> , але це « <g/> запорожская грубость <g/> » <g/> , а вміє він говорити « <g/> на чистом <g/> , употребительном языке <g/> » 27 <g/> , « <g/> чистым русским языком <g/> » <g/> , « <g/> чистым выговором и приятным тоном <g/> » 28. Коли Катерина II подала йому руку для поцілунку <g/> , він <g/> , « <g/> не помня ни о приличии <g/> , пал на колени <g/> , лобызал троекратно руку царицы и от избытка чувств <g/> …
doc#31 увагою <g/> » ( <g/> с. 18 <g/> ) і кінчав доносом <g/> , під усім цим <g/> , писав він <g/> , « <g/> підпишеться кожен буржуазний культуртреґер <g/> , кожен просвітянин <g/> , кожен націонал-попутник <g/> , а під деякими установочками та вибриками — і той <g/> , хто давно вже перестав буть попутником або й ніколи не був ним <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> . </p>
doc#33 Це неправда <g/> , що всі люди такі <g/> , як він <g/> , а він – такий <g/> , як усі <g/> .
doc#81 Щодо Маланюка <g/> , звичайно <g/> , рацію мав він <g/> , а не я з Оксаною <g/> .