Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 І ніколи він ( <g/> за винятком кількох сторінок у ранніх творах <g/> ) не переступав межу <g/> , яка відділяє речі <g/> , що існують <g/> , хоча й не явні <g/> , від речей суто спекулятивних <g/> .
doc#92 Усі <g/> , крім Е. <g/> , твердять <g/> , що Якобсон виступив після Стендер-Петерсена <g/> , себто другим <g/> , тоді як <g/> , за Е. <g/> , другим був він <g/> , а Якобсон дав кінцевий підсумок <g/> .
doc#81 У ті дні ми не зустрічалися часто <g/> , але він <g/> , видно <g/> , не забував мене <g/> .
doc#16 Він не може збагнути <g/> , що це рух вперед <g/> , що це величезний стриб вгору і що це він <g/> , Донцов <g/> , і саме він із своїм охвістям хоче стягнути рух назад <g/> .
doc#40 : « <g/> Заснув він <g/> , коли вже зовсім розвиднилося <g/> » ( <g/> Хв <g/> .
doc#40 : « <g/> Запрігши гулих він <g/> , ну переліг орати <g/> » ( <g/> Гул <g/> .
doc#19 Глибоко людяне й зрозуміле його тепле ставлення до другої жертви цього світу Килі <g/> , а сцена <g/> , коли він <g/> , п'яний ущент <g/> , виє вовком і відгукуються йому справжні вовки на другому березі річки <g/> , сповнена глибокої й жахної символіки <g/> , майстром якої в пізніші роки був Тодось Осьмачка <g/> .
doc#80 І коли Домонтович писав такі сцени <g/> , він <g/> , певна річ <g/> , глузував із своїх майбутніх рецензентів <g/> , які <g/> , він знав <g/> , приймуть усе сказане за чисту монету <g/> , бож він <g/> , чи то пак оповідач Варецький <g/> , переказує все це з такою поважністю <g/> , — і він не помилився <g/> . </p>
doc#57 Проект <g/> , поданий від Маꥳлського університету <g/> , який Жук тоді закінчував ( <g/> тепер він <g/> , після років викладання в Вінніпезі <g/> , професорує таки в своїй первісній alma mater у Монреалі <g/> ) <g/> , на всеканадський конкурс <g/> , дістав першу премію <g/> .
doc#50 Бо йому відкрита неприступна іншим людям мета <g/> , яку він <g/> , самотній і замкнений у собі <g/> , несе крізь тлум і крізь тортури <g/> .
doc#31 « <g/> Пролетарське мистецтво <g/> , — писав він <g/> , — пройде етапи <g/> : романтизму <g/> , реалізму і т. д. Це — замкнене коло законів художнього розвитку <g/> » <g/> .
doc#24 « <g/> Цим прекрасним словом <g/> , — пише він <g/> , — у нас називали колись дуже розповсюджене пересувне видовище містерій та інтерлюдій <g/> » <g/> .
doc#31 « <g/> ВУСПП <g/> , — казав він <g/> , — єдина літературна організація на Україні <g/> , яка не схиблювала від генеральної лінії пролетарської літератури <g/> » <g/> .
doc#19 Лихо — і з батьками <g/> , говорить він <g/> .
doc#65 Занепадає в новіші часи й творення дифтонгів на межі слів <g/> , коли попереднє слово кінчається на голосний <g/> , а дальше починається на у або і. Замість нормальних спершу фактів типу наука в школі <g/> , вона й він тепер не рідкість подибати наука у школі <g/> , вона і він <g/> .
doc#81 Кажучи про те <g/> , що демон перестав бути янголом <g/> , але не став людиною <g/> , я написав <g/> , що він « <g/> від пав відстав <g/> , а до ворон не пристав <g/> » <g/> .
doc#81 Цього він аніяк не робив <g/> . </p>
doc#35 Він переконувався <g/> , що Москва сіє на Україні не мир <g/> , а чвари <g/> , бо це було їй вигідно <g/> , щоб приходити княжити і володіти <g/> ; що права українські урізаються чимраз більше <g/> ; він бачив <g/> , як скорилася перед Москвою остання — крім козацтва — твердиня українська — церква <g/> ; він бачив <g/> , нарешті <g/> , що до самого нього Москва ставиться з побоюванням і недовір'ям <g/> ; йому давали похвальні грамоти за заслуги й за панегірики цареві <g/> , його назвали архиєпископом чернігівським замість єпископа — бо це все ні до чого не зобов'язувало <g/> , але Москва вжила всіх заходів <g/> , щоб він не став київським митрополитом <g/> , на що він мав усі підстави <g/> .
doc#10 І поступово Ганцов наважується почати робити ці висновки <g/> , — тільки він підбудовує їх ширшим матеріалом — зокрема історичним розвитком звуків ȩ <g/> , ѣ16 <g/> ) <g/> , вимовою ненаголошених е <g/> , и <g/> , о — і скрізь він бачить <g/> , що між південно-українськими і північно-українськими говірками є кардинальна розбіжність <g/> .
doc#36 Відразу впадає в око <g/> , як театрально-ефектно зображено царя на першій і наскільки він ближчий до землі й людяніший на останній <g/> .