Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> За моїми даними <g/> , почерпнутими в основному з праці Животка та книги Ігнатієнка ( <g/> 1968 <g/> , 116 і далі <g/> ) ( <g/> вони можуть бути неповними <g/> ) <g/> , 1900 р. в Галичині виходило 25 періодичних видань ( <g/> за Ігнатієнком [ <g/> 1926 <g/> , 40 <g/> ] <g/> , на всю Австро-Угорщину таких видань було 20 <g/> ) <g/> , а саме <g/> : 4 щоденні ( <g/> “ <g/> Діло <g/> ” 1880 <g/> , ® орган Української націонал-демократичної партії <g/> ; “ <g/> Народна часопись <g/> ” 1896 <g/> , напівурядовий орган <g/> ; “ <g/> Руслан <g/> ” 1897 <g/> , католицький <g/> , і “ <g/> Галичанин <g/> ” 1893 <g/> , москвофільський <g/> ) <g/> ; два тижневики ( <g/> “ <g/> Свобода <g/> ” 1897 <g/> , орган УНДП <g/> , та москвофільське “ <g/> Русское слово <g/> " 1890 <g/> ) <g/> ; дев'ять двотижневиків ( <g/> “ <g/> Громадський голос <g/> ”
doc#72 До XX століття головним аргументом <g/> , який висували освічені верстви ( <g/> вони під чужими режимами поспіль були двомовні <g/> ) в обороні української мови <g/> , був той <g/> , що українську мову треба плекати й розвивати <g/> , бо вона є єдиним засобом зв'язку з народом <g/> , який іншої мови не розуміє і був би засуджений на довічну темряву <g/> , навіть неграмотність <g/> , якби до нього не зверталися і його не просвічували українською мовою <g/> .
doc#98 В наші двадцяті роки заснувалися гурти вибраних ( <g/> вони прибрали ім'я В АПЛІТЕ — навіть у структурі назви був бунт — за нормою мав би бути ВАПЛ <g/> , без -іте <g/> ) <g/> , і спалахнула війна з егалітаризмом і примітивізмом <g/> , — якщо без єврейських слів — плужанством <g/> .
doc#21 Альманах МУРу взяли ульмські революційні демократи ( <g/> вони умудрилися видати його без коректи <g/> , а Костюк <g/> , що від МУРу мав доглянути це видання <g/> , захопився іншими справами і пустив видання на самопас <g/> .
doc#37 Приміром <g/> , Леонид Лиман і Леонид Полтава стали членами МУРу ( <g/> вони ж <g/> , зрештою <g/> , спричинилися до його постання <g/> ) <g/> , а Яр Славутич до того ще й секретарем правління ( <g/> і то діяльним і бойовим <g/> .
doc#81 Вони викликали мішані почуття — тут і співчуття <g/> , і страх <g/> , і огида ( <g/> вони були брудні й повні вошей <g/> ) <g/> , і захоплення романтичністю — як це здалеку могло здаватися — їхнього життя <g/> .
doc#84 Дві повії ( <g/> вони не суперечать порядкові <g/> ) на віддалі п'ять кроків одна від одної <g/> : спочатку запрошує перша <g/> , коли не сподобалась — за п'ять кроків друга <g/> .
doc#40 Перехідні дієслова від прикметників ( <g/> вони показують перехід ознаки на об'єкт <g/> ) творяться наростком -U- <g/> , напр <g/> .
doc#11 Але новітні яковенки ( <g/> вони вже поробилися й членами чогось там <g/> , і дипломчики наукових інститутів подіставали <g/> ) <g/> , - вони кажуть <g/> , що ні <g/> , непойнятно <g/> .
doc#40 Разом з кличною формою батьку ( <g/> що має -у через наявність наросткового -к- <g/> ) вони досить виразно відокремлюються в групу слів <g/> , що означають спорідненість <g/> , одначе і ця підгалузка категорії особовости не розрослася так сильно <g/> , щоб охопити хоч би всі слова цього вужчого значення <g/> , і тому маємо поруч онуче <g/> , шваґре <g/> , небоже <g/> … </p>
doc#40 Наростком -т ( <g/> ий <g/> ) вони творяться в таких випадках <g/> : </p><p> 1. Від безнароеткових основ інфінітива <g/> , що кінчаються на -и- <g/> , -i- <g/> , -y- <g/> , -р- <g/> , напр <g/> .
doc#81 Зі смертю Блавацького ( <g/> 1953 р. <g/> ) вони взагалі зникли <g/> .
doc#15 ) <g/> , а також і те <g/> , що в художній літературі ( <g/> принаймні в українській <g/> ) вони численніші спершу <g/> , ніж називні речення з іменниками- назвами матеріяльних предметів - наприклад <g/> , у Котляревського <g/> , Шевченка <g/> .
doc#10 Одначе й їх не слід забувати <g/> , бо разом з працею Синявського “ <g/> Спроба звукової характеристики української мови <g/> ”17 <g/> ) вони були першими спробами розбудувати фонологію української літературної мови <g/> .
doc#40 Всупереч нормі ( <g/> за якою іменники чоловічого роду в називному відмінку множини мають закінчення -и <g/> , -і <g/> ) <g/> , вони можуть мати там закінчення -я ( <g/> з іншим проти родового відмінка наголосом <g/> : хліба <g/> , вівса <g/> .
doc#82 ) <g/> , вони не були спроможні опиратися новому <g/> , генетично чужому <g/> .
doc#28 Ці жебраки не розуміють краси <g/> , проминають « <g/> і квітку <g/> , і храм <g/> » ( <g/> « <g/> На поталу камінним кригам <g/> » <g/> ) <g/> , вони до всього байдужі – « <g/> мляві <g/> , сонні <g/> , голодні <g/> , злі <g/> » <g/> , вони – « <g/> черстві гендлярі всім <g/> , аж до душі людської <g/> » ( <g/> « <g/> Тіні людей <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#49 Такі здебільшого і епітети <g/> : зелена ярина <g/> , сірий шлях — це не постійні епітети нашого фолкльору <g/> ; але вони в Барки вживаються як постійні <g/> : вони раз-у-раз супроводять назву предмета ( <g/> « <g/> Виходить дід на СІРИЙ шлях <g/> » <g/> ; « <g/> Курить надвечір СІРИЙ шлях <g/> » <g/> ; « <g/> І мріє СІРИЙ шлях <g/> » <g/> ) <g/> , вони схоплюють сталу і типову ознаку <g/> .
doc#94 саклю ( <g/> це теж можна зробити й робиться <g/> , але це не головне <g/> ) <g/> , вони тим часом ті ж самі <g/> , справа насамперед у тому <g/> , щоб змінити систему залежностей
doc#80 Вони оптимістичні в своїх вчинках <g/> , себто в своїх творах ( <g/> Слова поета — його діла <g/> ) <g/> , вони песимістичні в своїх програмах <g/> , поглядах <g/> , світовідчутті <g/> .