Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#72 Цікаво <g/> , що автор одверто говорить про офіційну лінію <g/> , спрямовану проти галичанізмів ( <g/> вона почалася геть у тридцятих роках <g/> ) <g/> , і визнає наявність їх у мові ще року 1970 <g/> !
doc#40 : « <g/> Хоч цілий день з матір'ю ( <g/> вона <g/> ) сидітиме <g/> , то коли та ( <g/> себто мати <g/> ) до дочки не заговорить <g/> , то й не почуєш від неї ні слова <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#81 Не знаю походження Юлі Парфьонової ( <g/> вона добре говорила по-українськи і то літературною мовою <g/> ) <g/> , але з її спокійною манерою й інтеліµентським пенсне вона справляла враження дівчини зі спадкової російської інтеліµентської родини <g/> .
doc#81 Сама особа невеликого літературного хисту ( <g/> вона пробувала пізніше писати романи тощо <g/> ) <g/> , але доброго літературного смаку й розуміння стилю <g/> , вона була добрим вибором на редактора <g/> .
doc#40 , у словах прясти <g/> , стукнути <g/> , хапати основи пряс- <g/> , стукну- <g/> , хапа- <g/> ) і основи теперішнього часу ( <g/> вона здобувається відкиненням закінчення в формах теперішнього часу <g/> , напр <g/> .
doc#15 Після були багаті стоїть двокрапка <g/> , хоч вона <g/> , мабуть <g/> , не Шевченкова ( <g/> вона є не в усіх виданнях <g/> ) <g/> , та все ж вона вмотивована <g/> : ми читаємо далі перелік тих предметів <g/> , що становлять багатство князя і княгині <g/> .
doc#40 Від давніх часів українське дієслово успадкувало систему двох основ <g/> : основи інфінітива ( <g/> вона здобувається <g/> , коли від інфінітива відкинути кінцеве -ти <g/> , напр <g/> .
doc#10 У ( <g/> 13 <g/> ) вона публікує матеріали <g/> , зв'язані з звичаєм “ <g/> водити перегеню <g/> ” <g/> , ( <g/> 22 <g/> ) дає матеріал до молдавського весілля <g/> , в ( <g/> 19 <g/> ) знаходимо дуже цікаві зразки голосінь ( <g/> 19 <g/> , 7 <g/> ) <g/> , примов ( <g/> 19 <g/> , 11 <g/> , також 22 <g/> , 48 <g/> ) <g/> , казок ( <g/> 19 <g/> , 12 <g/> , також 32 <g/> , 51 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , переказів тощо <g/> . </p>
doc#10 Уже в ( <g/> 2 <g/> , 167 <g/> ) вона відзначає як одну з переваг Є. Тимченка як мовознавця <g/> , що він має “ <g/> чудесні приклади <g/> , взяті здебільшого з етнографічних записів <g/> ” <g/> .
doc#10 Вона складає російсько-український словничок медичної термінології <g/> , виданий 1918 р. У ( <g/> 2 <g/> ) вона протестує проти змін <g/> , внесених редакцією <g/> , що заступила приміром <g/> , кінчина на кінцівка <g/> , кістна земля <g/> , на кістяна зола тощо ( <g/> 2 197 <g/> ) <g/> .
doc#10 В ( <g/> 20 <g/> ) вона ставить проблему українсько-польських і українсько-болгарських зв'язків мовного характеру <g/> .
doc#10 Судячи з ( <g/> 21 <g/> , 381 <g/> ) вона готувала працю про український перехід е в о ( <g/> женити — жона <g/> ) <g/> , — тут кинено принагідно чимало цікавого матеріалу до цієї проблеми <g/> .
doc#10 Ці голоси належали російському лінгвістові А. Бескровному і польському В. Курашкєвичеві23. Стаття Курашкєвича вийшла трохи пізніше <g/> , коли Курило вже не могла йому відповісти <g/> , але в суті речі в своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою відповідь і на них <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Проти <g/> , них ( <g/> багатших ґаздинь <g/> ) вона була покірна <g/> » ( <g/> Коб <g/> .
doc#10 <p> У період <g/> , коли Курило писала ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , вона <g/> , очевидно <g/> , особливо багато працювала над питаннями загальної фонетики <g/> .
doc#81 Як приклад постійно наводилося <g/> , що от <g/> , мовляв <g/> , в околицях Харкова росте багато журавлини ( <g/> він називав її зрозійська клюквою <g/> ) <g/> , вона дуже корисна <g/> , а ніхто її не збирає й не використовує <g/> , а якби краєзнавство було в пошані <g/> , то так не було б. Лекції його були безсистемні <g/> , а часто й беззмістовні <g/> , етнографії ми від нього не навчилися ані на копійку <g/> , але що лишило сильне враження — це був його будиночок на Лермонтовській вулиці <g/> , де місто кінчалося й починалися поля <g/> .
doc#9 Сербії <g/> ) <g/> , вона дуже скоро увібрала в себе мовні традиції народного епосу <g/> , складеного загалом штокавським діялектом <g/> , а далі ( <g/> заходами Загреба <g/> ) ще й деякі традиції мови дальматської поезії XVI —XVII століть <g/> . </p>
doc#57 Але характеристично <g/> , — проти міського звичаю ( <g/> і <g/> , мабуть <g/> , у згоді з традицією сільських дерев'яних церковок <g/> ) <g/> , вона нижча від центрального комплексу веж <g/> .