Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 І щоб дорозумітися причин такого роду язикової зміни <g/> , щоб визначити відповідне схрещення <g/> , треба дошукатися історичних подій <g/> , які <g/> , бувши зв'язані з групою говірок <g/> , де відповідна язикова зміна відбулася <g/> , спричинилися до цієї зміни <g/> ” <g/> , пише вона ( <g/> 20 <g/> , 79 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тому в діалектології Курило була противником клясифікації говірок способом механічного переліку їх рис <g/> : “ <g/> Явище <g/> , характеристичне для одного діялекту <g/> , може бути більш чи менш відоме й у межах другого діялекту <g/> , де воно не є характеристичне <g/> ” <g/> , — зазначає вона ( <g/> 21 <g/> , 403 <g/> ) <g/> .
doc#53 <p> 3. Вказівний займенник сей і отсей <g/> : отеє ( <g/> 7 <g/> , 48 <g/> ) <g/> , отеє вона ( <g/> 7 <g/> , 72 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Поза тим треба пам'ятати <g/> , що багато термінологічних словників <g/> , де Курило не виступає офіційним упорядником <g/> , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> .
doc#46 Добрі вояки <g/> , — казала вона ( <g/> не знаю <g/> , як вона могла це встановити <g/> ) <g/> , але тому <g/> , що майже всі з Києва — армія Малиновського <g/> .
doc#47 А поза тим із « <g/> народом <g/> » вона зустрілася вже в Ашаффенбурзі та в Міннеаполісі <g/> , він тепер звався еміграцією <g/> , і <g/> , позичаючи перо в Данте й Тої <g/> , устами Єронима <g/> , вона ( <g/> чи то пак Єроним <g/> ) визнала його за вартого знищення <g/> : </p><p> Пошли чуму <g/> !
doc#40 : « <g/> Хоч цілий день з матір'ю ( <g/> вона <g/> ) сидітиме <g/> , то коли та ( <g/> себто мати <g/> ) до дочки не заговорить <g/> , то й не почуєш від неї ні слова <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#30 Бо коли хто відписує лист на лист <g/> , то це він ( <g/> чи вона <g/> ) чемний і дисциплінований <g/> , але коли хто пише два листи на один <g/> , то це він/вона — справжня людина <g/> , а це буває рідко <g/> .
doc#7 Коли речення починається з підмета <g/> , що перед ним стоїть заперечна частка н е <g/> , то в продовженні конечно чекаємо десь другої половини фрази <g/> , що починається на а ( <g/> Не він це зробив <g/> , а вона <g/> ) <g/> …
doc#62 " <g/> Наша українськість <g/> , - каже вона <g/> , - не підпадає під жадні вітри <g/> , не йде на жадні компроміси <g/> " ( <g/> с. 604 <g/> ) <g/> .
doc#62 " <g/> Так <g/> , - пише вона <g/> , - село я ненавиджу <g/> , а знаю я його дуже добре <g/> " <g/> .
doc#81 Але не тільки українізація або не сама вона <g/> , а в комбінації з тими переслідуваннями української культури й мови ( <g/> не кажучи вже про політичні структури <g/> ) <g/> , що почалися від тридцятих років і тривають з чимраз більшою силою досі <g/> .
doc#40 Адже напевне Мар'яна не вживала сполучника що <g/> , не говорила про себе вона <g/> , а говорила я тощо <g/> . </p>
doc#81 <p> Але дебютом була не вона <g/> , а дві рецензії <g/> , на « <g/> Фальшиву Мельпомену <g/> » Юрія Смолича і на « <g/> Чайку <g/> » Дмитра Бузька <g/> .
doc#30 Доповідачів вибирав не я. Було їх три — один літературний чоловік Павлишин3 <g/> , другий — вона <g/> , а третій мовний <g/> , з американців4. Соломіїна доповідь була розумна й до діла <g/> .
doc#81 Старший Лесь від Ткаля <g/> , молодший Олежка від Левка Ковальова <g/> , одного з провідних боротьбістів <g/> , колись члена Центральної Ради <g/> , пізніше в керівництві харківського свіжонародженого радіо <g/> , де вона <g/> , бувши друкаркою-секретаркою <g/> , з ним і познайомилася <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#40 ) керування орудним відмінком показує <g/> , що не Гемень тут є дійова особа <g/> , а вона <g/> , весна <g/> , щастя <g/> , а він <g/> , власне <g/> , є об'єкт дії <g/> . </p>
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#72 В суті речі <g/> , проти них могли виступати або цілком нетямущі <g/> , або ті <g/> , що одверто орієнтувалися на Росію <g/> , як <g/> , наприклад <g/> , читач <g/> , лист якого цитує Грінченко <g/> : “ <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> ” <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> ” ( <g/> 68 <g/> ) <g/> .