This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 | Серед умовностей « <g/> Вертепу <g/> » цей герой може й найумовніший <g/> , бо в ньому Любченко зібрав не тільки те <g/> , що бачив <g/> , а й те <g/> , що передчував <g/> , чого ще не було <g/> , але що мусіло бути <g/> ! </p> |
doc#7 | Вірш повинен бути <g/> , а не означати <g/> . |
doc#11 | Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> . |
doc#92 | Інша річ <g/> , що я йшов до розуму й казав собі <g/> : не може цього бути <g/> , зовнішність людини не може бути ключем до її вдачі <g/> , це забобон <g/> , не піддавайся <g/> , не покладайся <g/> , дій так <g/> , ніби такого враження не було <g/> . |
doc#38 | Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p> |
doc#97 | А мав би бути <g/> . |
doc#86 | Є зерна <g/> , що ніколи не були теперішнім <g/> , що належать минулому <g/> , але нездійсненному минулому <g/> , що пропустили свої терміни <g/> , а все-таки тягнуться до майбутнього і тим майбутнім хочуть бути <g/> . |
doc#51 | Мало не кожний письменник цієї доби філолог або хоче ним бути <g/> . |
doc#45 | І починав розвивати власні думки <g/> , такі далекі від Буслаєва <g/> , як тільки може бути <g/> . |
doc#1 | Вірш не може бути автобіографічним <g/> , бо Т. Шевченко не був одружений і не мав дітей <g/> . |
doc#19 | Можна думати <g/> , що йому завжди хотілося бути активним <g/> , ба навіть злободенним <g/> . |
doc#44 | Тому статті цієї книжки <g/> , присвячені цим творам <g/> , як і загальним проблемам функціональної доби <g/> , зберігають своє значення як вияв одного з поглядів на те <g/> , що було ( <g/> таких поглядів може бути багато <g/> ) <g/> , і як голос у живій дискусії про те <g/> , що є. Я можу закінчити цей вступ тими самими словами <g/> , якими кінчалася передмова до першої черги критичних статтів і есеїв Юрія Шереха <g/> , « <g/> Не для дітей <g/> » ( <g/> 1964 <g/> ) <g/> : « <g/> Зміни в статтях мінімальні <g/> , і редактор дбав за збереження запаху доби <g/> . |
doc#65 | Це було тим легше зробити <g/> , бо впорядники взагалі уникали синоніміки <g/> , щоб у споживача <g/> , боронь Боже <g/> , не творилося враження <g/> , що українська мова може бути багатшою на слова й семантичні відтінки <g/> , ніж російська <g/> . |
doc#4 | Ми тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як вона воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p> |
doc#79 | Так <g/> , бо нема глибшої трагедії <g/> , як переконатися <g/> , що жити <g/> , як живе суспільство <g/> , не можна – і бути безсилим змінити життя суспільства <g/> . |
doc#88 | Щойно продзвенить дзвінок <g/> , треба вже бути в авдиторії <g/> . |
doc#99 | Розпадаються цеглинами споруди <g/> , туди їм і дорога <g/> , але мала приємність бути в осередку струсу <g/> . |
doc#77 | Коли ми згадаємо <g/> , що у вступному слові Упас Самчук робить заявку на те <g/> , щоб його твір був частиною великого літопису України нашої доби <g/> , що він не змушує читача і критика бути вдоволеним <g/> , а хоче бути тільки правдивим <g/> , — то ми побачимо <g/> , що автор свідомо відтворює мигтіння і випадковість життьових явищ <g/> , сподіваючися <g/> , що в сумі вони дадуть один загальний <g/> , гуртовий образ <g/> . </p> |
doc#49 | <p> Але як може бути весна і осінь водночас <g/> ? |
doc#84 | Влада наказала <g/> : мусять бути вивіски <g/> , на кожній вивісці мусить стояти прізвище підприємця <g/> . |