Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Прикладом фразеологічних зворотів з першого джерела можуть бути такі <g/> , як крутити гайку 'запаморочувати' <g/> , їхати зайцем 'подорожувати без квитка' <g/> , набрати кого 'обдурити' <g/> ; звороти ці <g/> , суворо беручи <g/> , не належать до літературної мови <g/> , і їх можна зустріти в літературі головне в творах гумористичного характеру або в творах <g/> , що наслідують усну мову <g/> .
doc#30 Звісно <g/> , під 90 ( <g/> без великої надії на саме 90 <g/> ) було б приємніше <g/> , якби всі тебе любили й дбали <g/> , але де і коли таке було <g/> ?
doc#70 Процес маскулінізації <g/> : біль ( <g/> чоловічий рід <g/> ) маскулінізації з диспалятилізацією <g/> : — полин ( <g/> полинь <g/> ) <g/> ; “ <g/> вокалізації <g/> " <g/> : долонь—долоня <g/> ; церков—церква <g/> ; суфіксації <g/> : частина ( <g/> частка <g/> ) <g/> , кість ( <g/> кістка <g/> ) <g/> ; плюралізації <g/> : — двері ( <g/> без однини <g/> ) <g/> ; вокалізації через плюралізацію <g/> : миша <g/> , а не миш <g/> , за множиною—миші <g/> …
doc#47 Хоч enjambements для вірша Лятуринської не характеристичні і синтаксичні одиниці звичайно не розривають рядка <g/> , а вже тим менше строфи <g/> , надзвичайне інтонаційне багатство в набіганні питань <g/> , відповідей <g/> , звертань <g/> , вигуків <g/> , повторів і риторичних засобів ( <g/> без зловживання фігурами автоматичного членування тексту <g/> , типу анафори <g/> ) творить динаміку суто мовну <g/> , не порушуючи мелодійности вірша Лятуринської <g/> , хотілося б сказати <g/> , жіночої мелодійности <g/> .
doc#53 Може <g/> , не випадково <g/> , що киянка ( <g/> без лапок <g/> ) Олена Курило від своїх ранніх писань <g/> , витриманих у « <g/> київському <g/> » ( <g/> тепер у лапках <g/> ) дусі <g/> , перейшла фактично на позиції « <g/> харківської школи <g/> » <g/> . </p>
doc#72 Проголошуючи УНР в листопаді 1917 р. <g/> , ЦР включає до території Республіки Херсонщину <g/> , Харківщину <g/> , Катеринославщину ( <g/> що охоплювала більшу частину Донецького басейну <g/> ) і Таврію ( <g/> без Криму <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> Отож <g/> , коротко кажучи <g/> , в найгіршому стані — і де юре <g/> , і де факто — перебувала українська мова на підросійській Україні ( <g/> офіційно заборонена у громадському житті <g/> , шкільництві й літературі <g/> ) та під Угорщиною ( <g/> без правових ґарантій <g/> , а в дійсності цілком усунена з громадського життя <g/> ) <g/> ; в найкращому стані була вона в Галичині <g/> , де її вживано публічно <g/> ; становище на Буковині було проміжне <g/> ; на підавстрійських землях українську мову офіційно не переслідували <g/> , але ґарантовані їй права на практиці стосовано обмежено <g/> .
doc#40 Головні сполучники <g/> : щоб ( <g/> з відповідником для того <g/> , на те <g/> ; щоби — діялектна форма <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) хай ( <g/> без відповідника <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#15 Якщо перші два ми знайдемо і в Шахматова ( <g/> без відповідних назв <g/> ) - екзистенціяльні з докладною характеристикою і великою кількістю прикладів <g/> , а вказівні-в натяку <g/> , то власне називні встановлені саме Пєшковським для назв книжок <g/> , вивісок <g/> , написів на будинках <g/> , оголошень <g/> .
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#40 Ті дієслова <g/> , що не мають приростка <g/> , але не виступають ( <g/> бодай в інфінітиві <g/> ) без наростків -a- <g/> , -u- <g/> , -і- <g/> , теж здебільшого недоконаного виду <g/> , напр <g/> .
doc#72 1. Харків ( <g/> ДВУ <g/> ) <g/> , без року видання <g/> . </p>
doc#72 Короленка <g/> ) <g/> , без дати видання ( <g/> 1931 <g/> ?
doc#72 Подібні погляди ( <g/> поминаючи остаточний висновок про зникнення української мови <g/> ) <g/> , без сумніву <g/> , були щирими у випадку Панаса Мирного <g/> , що обстоював їх у приватних листах <g/> , не призначених для публікації <g/> . </p>
doc#30 <p> Одне слово — мир чи війна чи мимоходіддя 1 <g/> , без доторку чи зачіпки <g/> ? </p>
doc#3 <p> </doc> </p><p> Року Божого 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на загальнослов'янському тлі <g/> .
doc#19 Цілком слушно відзначав Зеров невитриманість цих ритмів у Мови і нахил їх до пісенних <g/> : « <g/> Навіть знаменитий " <g/> Козачий кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> , був написаний розміром <g/> , що в авторовій свідомості нав'язувався до народнього віршу <g/> : 6 + 5 <g/> , без правильної тонізації <g/> » <g/> .
doc#99 . </p><p> Якби в мене запитали <g/> , чи мені подобається більше частина І чи II <g/> , без вагань і застережень я віддав би перевагу II <g/> . Апокаліптична частина І майстерна <g/> , можливо
doc#81 З новоприбулих зі Сходу тільки один закріпився в « <g/> Львівських вістях <g/> » <g/> : Лінчевський <g/> , журналіст невисокого µатунку <g/> , без програми й принципів <g/> , увесь якийсь потертий <g/> , облізлий і безмежно влізливий <g/> .
doc#67 Кілька разів <g/> , чотири чи п'ять <g/> , у Тарнавського повторюється « <g/> коливання білої руки <g/> » <g/> , « <g/> коливання білої руки <g/> » <g/> , « <g/> далеке коливання білої руки <g/> » <g/> , « <g/> коливання білої <g/> » <g/> , без руки <g/> , уже так далеко <g/> , що останнє слово не долітає <g/> .