Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Тільки історично-порівняльною аналізою <g/> , наприклад <g/> , можна виявити наросток -ть у словах смерть ( <g/> корінь -мер- <g/> ) <g/> , пам'ять ( <g/> корінь -м'я- <g/> ) <g/> , волость ( <g/> корінь волод- <g/> ) <g/> , вість ( <g/> корінь від- <g/> ) <g/> , честь ( <g/> корінь чет- <g/> ) або наросток -н ( <g/> о <g/> ) в словах вікно <g/> , сукно <g/> , віно або наросток -од ( <g/> -ад <g/> ) ( <g/> а <g/> ) в словах свобода <g/> , господа <g/> , громада тощо <g/> .
doc#40 Загальніше значення має наросток -ин ( <g/> а <g/> ) <g/> , -чина ( <g/> а <g/> ) <g/> , -ин ( <g/> я <g/> ) <g/> , -інь <g/> , напр <g/> .
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Члени провідної касти <g/> , особливо в критичні епохи суспільности <g/> , це свого роду апостоли ( <g/> а таку епоху переходить Україна від початку цього віку <g/> ) <g/> .
doc#74 <p> Виступи Сталіна треба доповнити ( <g/> а в дечому й скореґувати <g/> ) матеріялами П'ятого конґресу Комуністичного Інтернаціоналу <g/> .
doc#84 « <g/> На чужині <g/> . Німеччина <g/> » <g/> . </p><p> Над моїм вухом на тонку сурму сурмить ( <g/> а Карпенко-Криниця пише суремить <g/> ) комар і повертає мене до дійсносте <g/> : А дійсність <g/> : Над
doc#10 посилання в 4 <g/> , 118 <g/> ; 5—89 <g/> , 96 <g/> , 98 <g/> , 101 <g/> ) <g/> , а від надійних осіб збирав відомості про говірки Борзенського пов <g/> .
doc#24 А коли йому такі трапляються <g/> , то комізм він пом'якшує лагідною іронією ( <g/> « <g/> Пантоміма <g/> » <g/> ) <g/> , а трагізм — підкресленням його звичайности ( <g/> « <g/> Мелодрама <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 – « <g/> Іванів гай <g/> » <g/> ) <g/> , а до голосу приходять тільки пустодзвони й « <g/> ротаті ворони <g/> » <g/> .
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#16 Кожний мусів уже не просто існувати ( <g/> « <g/> коптить небо <g/> » <g/> , за означенням Гоголя <g/> ) <g/> , а чогось хотіти <g/> .
doc#40 Одначе <g/> , назва знаряддя дії в першому реченні має при собі прикметник ( <g/> гострий <g/> ) <g/> , а в другому — не має <g/> , і майже всі іменники стоять у різних відмінках <g/> .
doc#40 <p> До середньо-піднебінних звуків прилучають звичайно протисні звуки ш ( <g/> глухий <g/> ) і ж ( <g/> дзвінкий <g/> ) і африкати ч ( <g/> глуха <g/> ) і дж ( <g/> дзвінка <g/> ) <g/> , а також дзвінкий протисний й. Звуки ш і ж творяться аналогічно до с <g/> , з <g/> , тільки язик спускається при них нижче <g/> , щілина з піднебінням буває ширша <g/> , краї язика піднесені менше <g/> , натомість кінчик язика перебуває не проти долішніх <g/> , а проти горішніх зубів <g/> .
doc#52 В досвіді останніх десятиріч можемо <g/> , здається <g/> , сказати <g/> , що — перефразовуючи Черчіла - з усіх поганих систем правління найкраща та <g/> , де влада не в серці ( <g/> Бердник — як символ <g/> , не як особа <g/> ) і не в сваволі одиниці ( <g/> Донцов <g/> ) <g/> , а в безсердечному і безособовому законі <g/> .
doc#76 <p> В основі української мови лежать галицько-подільські говірки в синтезі з південною частиною києво-поліських ( <g/> ГП і КП <g/> ) <g/> , а серед впливових політичних чинників насамперед треба відзначити формування політичних осередків у Галичині і Волині ( <g/> а може <g/> , й Південному Поділлі <g/> , на землях уличів і тиверців <g/> ) і підпорядкування київському <g/> , на певних етапах дуже експансивному центрові <g/> .
doc#40 В таких словозростах виявляється нахил сприймати ознаку не в двох щаблях ( <g/> рух — строгий <g/> ; строгий — математично <g/> ) <g/> , а цілісно <g/> , одразу ( <g/> рух математично-строгий <g/> ) <g/> . </p>
doc#71 <p> На особливу увагу заслуговує один факт <g/> , що не мав великого значення взятий сам по собі ( <g/> оскільки народний стиль не вважався за літературну мову <g/> ) <g/> , а проте згодом виявився важливим у подальшому розвитку сучасної української мови <g/> : це поступове заступлення північних і західних говірок південно-східними <g/> .
doc#12 <p> 6. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини закінчення -ий ( <g/> відповідно до закінчення -а в жіночому роді <g/> ) <g/> , а прикметники м'якої групи <g/> , -їй ( <g/> відповідно до закінчення -я в жіночому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Давні українські ( <g/> точніше — загально-слов'янські <g/> ) позичення з германських мов належать головне до царини військово-політичного життя ( <g/> князь <g/> , король <g/> , шолом <g/> , меч <g/> , полк <g/> ) і до царини побутової ( <g/> колодязь <g/> , стодола <g/> , блюдо <g/> , морква <g/> , редька <g/> , хліб <g/> ) <g/> , а пізніші — головне до царини ремества <g/> , торгівлі і цехової організації ( <g/> слюсар <g/> , кушнір <g/> , стельмах <g/> , верстат <g/> , ґвинт <g/> , рахунок <g/> , ярмарок <g/> , вухналь <g/> , ґніт <g/> ) <g/> .
doc#40 Таке вживання особи не може походити від автора <g/> , який « <g/> оповідає <g/> » про подію слухачам ( <g/> читачам <g/> ) <g/> , а не розмовляє в цю мить з рибаком <g/> ; воно можливе тільки в устах рибки <g/> . </p>
doc#40 Uber die Eigenart der russischen Sprache <g/> , Галле 1948 <g/> , III <g/> , 7-12 <g/> , а особливо А. Потебня <g/> .