Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Як сказав тоді Галицький своєму свіжому підопічному <g/> : « <g/> Ви не ворог <g/> , але у вас є помилки <g/> » <g/> .
doc#0 Як ридма ридав над тими гекатомбами смерти поетів тремтячий голос — Звір поїдає Звіра <g/> …
doc#0 Як довго він це робив <g/> , коли помер <g/> , де похований <g/> , не знати <g/> .
doc#0 Як не існували пацюки чи таргани <g/> .
doc#0 Як у Глібова <g/> : </p><p> Хто винен з них <g/> , хто ні <g/> , судить не нам <g/> , </p><p> Та тільки хура й досі там <g/> , — </p><p> була б там <g/> , якби обговорення згодом не припинилося наближенням фронту і початком евакуації <g/> . </p>
doc#0 Як і в Красному Лимані <g/> , обом ворогам вона не принесла користи <g/> .
doc#0 Як дон Кіхот бачив богиню у вульгарній дівці <g/> , так за всіма ніщотами світу Ігор шукав і вірив <g/> , що знаходить <g/> , ось-ось <g/> , високе мистецтво <g/> .
doc#0 Як мені оповідають <g/> , твір і вистава були поновно дозволені 1955 року ( <g/> Хрущов <g/> !
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#1 Читаємо далі <g/> : </p><p> А думи гордії розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p>
doc#1 <p> Як бачимо <g/> , глибока любов поета до рідного краю не пропала <g/> .
doc#1 Як у 40-х рр <g/> .
doc#2 Як твориться ліричність епосу і епічність лірики <g/> , і тонкої лірики <g/> , часто виразно карбованої жіночістю <g/> , — це могло б бути темою спеціяльного фахового досліду <g/> , бо техніка поетки тут винятково багата <g/> , гнучка й витончена <g/> .
doc#2 <p> Як згубила <g/> , то й шукай <g/> !
doc#3 <p> Як відомо <g/> , в давньоукраїнській мові числівник існував тільки на семантичному рівні <g/> , а морфологічно та синтаксично становив собою досить безформну масу різних уламків різних мовних підсистем <g/> , з мінімальним пристосуванням до числової семантики <g/> .
doc#3 Як правило <g/> , мапи показують <g/> , що розвиток і ширєння конструкцій типу двоє речень зв'язані з занепадом двоїни <g/> .
doc#4 Як я це бачу <g/> , між її молодою поезією й пізньою відмінність як між гусеницею й многобарвним метеликом <g/> , з семирічним перебуванням у стадії лялечки <g/> , невидимо захованої в коконі <g/> .
doc#4 <p> Як глибоко комплекс Іова вкарбований у поезію Наталі Лівицької-Холодної <g/> , видно з того <g/> , що він відклався потужним і глибоким шаром експресіоністичних засобів у самому ядрі поезії <g/> , в системі образности <g/> .
doc#4 Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений
doc#4 <p> Як кажуть французи <g/> , c'est la vie <g/> .