Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я ніколи не бував перед тим на Заході <g/> , але я міг уявити собі <g/> , яким шоком було для німецького вояка опинитися в примітивних умовах Сходу Европи <g/> , ще примітивніших в умовах війни й руїни ( <g/> не дурно одним з перших учинків німців було розмежування туалетів — одні для місцевих <g/> , другі nur fьr Deutsche <g/> !
doc#81 <p> Я побачив жах у його очах <g/> , і він заговорив про щось інше <g/> .
doc#4 <p> Я не хочу з тобою йти <g/> . </p>
doc#75 <p> Я тільки згадаю ще про фавстівську тему в Хвильового і про гамлетівську в Бажана <g/> .
doc#81 <p> Я намагався довести <g/> , що таке <g/> , може <g/> , й буває <g/> , але не в їхньому випадку <g/> , і це була чиста правда <g/> . </p>
doc#71 <p> Я на сторожі коло їх </p><p> Поставлю слово </p><p> ( <g/> « <g/> Подражаніє ХІ псалму <g/> » <g/> , 1859 р. <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Я вже знав тоді <g/> , як стояла справа з волею слова в Німеччині <g/> , тим більше в війську <g/> .
doc#81 <p> Я не розумів зв'язку явищ і тому не хотів до них втручатися ( <g/> а може <g/> , якби зрозумів <g/> , ще далі відсахнувся б <g/> !
doc#81 Я доїздив трамваєм <g/> , минав перший парк з його плеканими каштановими алеями і клюмбами <g/> , з його буфетом <g/> , у ті роки переважно порожнім <g/> , минав другий парк <g/> , з дещо молодшими деревами <g/> , а серед них моїми улюбленими білостовбурними березами <g/> , і розкладався в третьому ( <g/> так вони звалися за чергою насадження <g/> ) <g/> , де вже алей майже не було <g/> , а тільки стежки і де наслідувано гаї Слобожанщини <g/> .
doc#33 Я згоден – поступ є <g/> , але рації в ньому немає <g/> .
doc#67 <p> Я повторюю <g/> , вірш зветься « <g/> Прощання <g/> » <g/> , автор вірша Юрій Тарнавський <g/> .
doc#81 <p> Я пробував арµументувати станом моєї безпорадної матері <g/> , але гістерика <g/> , майже в буквальному сенсі <g/> , борсання по кабінету й скажені вигуки тривали <g/> , ніяка логіка не діяла <g/> .
doc#81 Я сподівався гострої відповіді <g/> , лекції <g/> , нотації <g/> , вибуху гніву <g/> .
doc#81 <p> Я б не хотів <g/> , щоб у мене кидали ключі <g/> , щоб порушували мною встановлені заборони <g/> , щоб публічно відкидали мою простягнену руку <g/> , але я це робив <g/> .
doc#81 Я <g/> , звичайно <g/> , тоді не знав італійських міст і не міг бачити прямих зв'язків архітектури шістнадцяти- й сімнадцятисторічного Львова з якоюсь там Феррарою або Мантуєю <g/> , але я знав <g/> , що це не було спадщиною ні степового здобичництва <g/> , ні казенної візантійщини <g/> , ні російської імперськости <g/> .
doc#15 <p> На можливість функціонування називного речення в ролі підрядного вказав був Шахматов <g/> , подавши один приклад ( <g/> " <g/> Я думал <g/> , что пожар <g/> , ей богу <g/> " <g/> , Гоголь <g/> ) <g/> ; у нього ж є приклади вживання називних речень у безсполучниковому складному реченні <g/> , але ніяких висновків ні про міру типовости <g/> , ні про теоретичну суть подібних випадків він не зробив <g/> . </p>
doc#62 " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога голодним у Росії серйозне діло <g/> .
doc#62 В іншому листі того ж часу вона визнає <g/> : " <g/> Я ще більше бездомна <g/> , ніж ти <g/> , бо ніколи цього дому і не мала <g/> " ( <g/> с. 671 <g/> ) <g/> .
doc#15 Зубатий був активним противником обмеження речень на дієслівних конструкціях і писав <g/> : " <g/> Я сподіваюся дожити ще до часу [ <g/> es noch zu erleben <g/> ] <g/> , коли мовознавство поділятиме речення з формального погляду на 1 <g/> ] вигукові <g/> , 2 <g/> ) номінальні <g/> , 3 <g/> ) дієслівні <g/> " <g/> , підкреслюючи там же <g/> , що номінальні речення " <g/> найрізноманітніших видів [ <g/> …
doc#10 ' </p><p> Я не думаю <g/> , щоб з цим висновком можна було цілком погодитися <g/> .