Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Він стріляв у свою жінку <g/> , завтра він може стріляти в когось іншого <g/> ! </p>
doc#45 Він не міг не помічати <g/> , як ширилося збайдужіння до українських і справ <g/> , як вони занепадали <g/> .
doc#48 Він же один з творців системи <g/> , системи чорної ночі <g/> . </p>
doc#92 Він знайшов <g/> , роблячи добру міну при поганій грі <g/> , два <g/> .
doc#79 Він хрипить і душиться <g/> » <g/> .
doc#22 ( <g/> Він може виявлятися і в льокаїв <g/> .
doc#81 ( <g/> Він не знав про мої перешкоди неакадемічного характеру <g/> ) <g/> .
doc#81 ( <g/> Він тоді упорядковував колективну історію української літератури і замовив мені супровідну статтю про зміни мови літератури <g/> ) <g/> .
doc#32 ( <g/> Він не належав до табору-Юпітера <g/> ) <g/> .
doc#29 ( <g/> Він перед тим привозив її показувати в Харкові <g/> , так ми її знали <g/> .
doc#52 ( <g/> Він може важити багато в інших контекстах <g/> .
doc#12 : не ходити <g/> , нехтувати <g/> , ненавидіти <g/> , недобачати ( <g/> Він недобачає <g/> .
doc#40 Так само і займенник себе стосується до дійової особи ( <g/> Він </p><p> побачив себе у дзеркалі <g/> ) <g/> .
doc#84 ) Він — вміст певної кубатури ( <g/> не помешкання <g/> , не кімнати <g/> ) <g/> .
doc#37 ) Він сіяв поголоски про шкідливість МУРу <g/> , друкував пародії й пасквілі на мурівців <g/> , а водночас був аж надміру чемний при кожній зустрічі і завжди жебрав від кожного <g/> , не виключаючи й найактивніших мурівців <g/> , їхні писання для свого <g/> , як казали дотепники <g/> , « <g/> Бідного слова <g/> » <g/> . </p>
doc#42 ) Він занадто безумовний для цього <g/> .
doc#51 ^17 <g/> ) Він мав універсальність зацікавлень і темперамент <g/> , що нагадував своєю бурхливістю людину Відродження <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> Ю.Смолич <g/> ) </p><p> Він вернув худий - шкіра та кості <g/> , побілівши на лиці <g/> , мов полотно <g/> , і неначе німий <g/> .
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш нудьгу всередині сколише <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#67 <p> Козак сідла коня вороного <g/> , </p><p> Він хоче їхать до краю чужого <g/> . </p>