Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#0 <p> Несусвітенне скупчення війська <g/> , не готового до бою ні ідейно <g/> , ні технічно — як загально відомо і як здогадувався кожний <g/> , із Н. включно <g/> , — мусило кінчитися і кінчилося масовим полоном і втечею <g/> .
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 Із Файби- шенком треба було бути обережним <g/> .
doc#0 Сьогодні Галицький жартує про зустріч чекістів із бомбами і боронить Шевченка від зазіхання Н. <g/> , а хто знає <g/> , чи пару років тому він не був причетний до вимордування 134 українських націоналістів <g/> , серед них Леся Курбаса <g/> , Валер'яна Підмогильного й Миколи Куліша у хащах Медвежої Гори <g/> ?
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 Н. більше ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його ментором з Раднаркомівської <g/> .
doc#0 І як із такого вагона вилізти <g/> !
doc#0 Ось кілька прикладів із практики його найближчого оточення <g/> .
doc#0 Наводжу її тут <g/> , із купюрами місць інтимного характеру <g/> : </p><p> « <g/> 7. X. 41. Милая [ <g/> …
doc#0 Коло самого вокзалу височів чималий <g/> , кількаповерховий барак для робітників <g/> , привезених із Галичини працювати на Донбасі в шахтах і на заводах <g/> .
doc#0 Н. <g/> , герой цього сумного роману <g/> , не воював із росіянами у роки окупантів і зайд <g/> .
doc#0 ) ніби компроміс із німцями <g/> .
doc#0 Цим « <g/> німцям із народности <g/> » обіцяли в майбутньому порядні маєтки і блискучі перспективи в майбутній колонії на теренах Росії та України <g/> .
doc#0 Ніхто не мав наміру відновити електрику <g/> , водогін <g/> , міський транспорт <g/> , ніхто не уявляв навіть <g/> , щоб хтось із « <g/> місцевих <g/> » міг скористатися поїздом <g/> .
doc#0 <p> Уже напровесні 1942 року <g/> , коли в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під Богодухів засніженими рівнинами <g/> , шоб виміняти вишивки роботи його сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до Харкова аж цілу конячу ногу <g/> .
doc#0 Коли він виїжджав із Красного Аиману <g/> , був намір протиставити божевіллю війни свою волю людяности <g/> .
doc#0 Голубовський не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч із ним нагадувала влучну селянську пашпортизацію <g/> .
doc#0 Комітет Голубовського з советчиком <g/> , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » із Харкова не надавався на сцену з Ваґнерової « <g/> Валькірії <g/> » <g/> .
doc#0 Але коли відвідувач із породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або навмисне забрідав до « <g/> ненормальної <g/> » території і так вітався <g/> , виходу не було <g/> .