Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 І тільки здалека прозирає чорне <g/> : « <g/> Прорідженість <g/> , тремт зникає <g/> , й високо <g/> , високо зеленолиста падь твердне <g/> , там уже чорнота прірви <g/> » <g/> .
doc#19 І паки реку <g/> : брешеш <g/> !
doc#24 <p> І <g/> , може відчуваючи умовність цього образу « <g/> атлета з металевими м'язами <g/> » <g/> , Любченко три розділи присвячує змалюванню того <g/> , з чого і чим зформуєгься цей герой у реальності <g/> .
doc#4 І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , вона тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому теплі <g/> » <g/> , про новопосталу радість <g/> , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює стежки <g/> , </p><p> Позичивши барв у Тебе <g/> . </p>
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки
doc#30 І вірмо <g/> , що житиме єдиний фронт антидзирства5. І слава Богу на цю нуту <g/> .
doc#68 <p> І потече сторіками </p><p> Кров у синє море </p><p> Дітей ваших <g/> … </p>
doc#84 І отченаш побідив <g/> , як побідила земля і воля і як побідить наша держава на чолі азіятського ренесансу <g/> !
doc#27 І поти буду працювати <g/> , поки снаги стане моєї <g/> » <g/> .
doc#28 І як охоче милується Филипович саме в атрибутах давнини <g/> , аксесуарах минулих епох <g/> .
doc#54 <p> І хіба не про те ж говорить і закінчення повісти про дружбу <g/> , що зветься « <g/> На крутих берегах <g/> » <g/> ?
doc#40 і т. п. В них <g/> , правда <g/> , здебільшого нема підмета <g/> , або присудка <g/> , або обох їх <g/> , але цей брак не може бути надолужений <g/> , бо ці вирази повторюються механічно як замкнені в собі цілості <g/> .
doc#27 І нехай лучче ми будемо довіку вічнього у латаній сіром'язі ходити <g/> , ніж людськиї сльози квартами міряти <g/> » <g/> .
doc#63 І вернися </p><p> В світлицю-хату <g/> : опочий <g/> , </p><p> Бо ти аж надто вже втомилась <g/> … </p>
doc#81 <p> І все таки я вчащав до театру <g/> , і <g/> , коли якась там Микитенкова « <g/> Бастілія Божої Матері <g/> » йшла сьогодні в Театрі революції <g/> , а за місяць десь у Театрі ім <g/> .
doc#4 <p> і вона п'янким вином </p><p> душу мою морить <g/> . </p>
doc#90 І от <g/> , після капітуляції Румунії <g/> , він зустрічає частину румунської кінноти <g/> .
doc#53 <p> І треба нам добре у тямку те взять <g/> , </p><p> Що вчена громада — могутняя рать <g/> ; </p><p> Як стануть у лаву такі вояки <g/> , </p><p> То більш порятують <g/> , аніж козаки <g/> ! </p>
doc#72 і старожитні <g/> .
doc#37 І то з обох поглядів — історії літератури і мого особистого життя <g/> .