Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 А все таке щось хапає мене за серце <g/> .
doc#81 Особисто я сприйняв « <g/> Звенигору <g/> » як заявку на видатного майстра <g/> , хоч я не думаю <g/> , що тоді розумів історіософію цього фільму <g/> , « <g/> Арсенал <g/> » дратував мене плякатністю в контрасті людей УНР і більшовиків-арсенальців <g/> , але « <g/> Земля <g/> » з її точеною пластичністю й зоровою досконалістю поодиноких кадрів <g/> , з її своєрідним баченням кожного предмета і філософією пантеїзму захопила мене <g/> .
doc#81 Акторів у мене не було <g/> , і я обмежувався на тому <g/> , що розподіляв між знайомими мені зі сцени акторами ( <g/> я нікого з них не знав у житті <g/> ) ролі і складав програмку <g/> .
doc#92 Мене кликано на зустрічі з європейськими вченими <g/> , які один за одним їхали на прощу до Гарварду <g/> , й конкретно — до Якобсона <g/> .
doc#81 Мовляв <g/> , чи знає він щонебудь <g/> , крім того <g/> , що чув від мене <g/> ?
doc#81 Особисто я зав'язав знайомство з одним євреєм <g/> , тепер службовцем банку <g/> , він питав мене про життя на схід від Збруча <g/> , я його про місцеве <g/> .
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » —
doc#81 Керівником обох аспірантур мав бути Леонід Арсенійович Булаховський <g/> , який <g/> , певна річ <g/> , добре мене пам'ятав <g/> .
doc#81 Якби війна не повела мене на захід <g/> , мир напевне повів би мене на північ і схід неісходимої імперії <g/> . </p>
doc#28 І на потвердження цього В. Чапленко пише <g/> : « <g/> Ось як він сам визначає природу своєї тематики в одному із своїх листів до мене <g/> : " <g/> Слави добувати своїми сонетами не збираюсь <g/> , а свій обов'язок бути сторінками з інтимного щоденника <g/> , рефлексами читання і думок щоденних – вони виконають <g/> , отже <g/> , для домашнього вжитку годяться <g/> .
doc#81 І моїй <g/> , рівнинній <g/> , Україні — Карпати <g/> , як на мене <g/> , належали до України географічно <g/> , політично <g/> , культурно <g/> , — як хочете <g/> , але не емоційно <g/> .
doc#92 Він — і Трубецкой — були для мене втіленням двох шкіл <g/> , від яких я хотів числити себе як науковця — російських формалістів і празького мовознавчого гуртка <g/> .
doc#81 Справа в тому <g/> , що ми мали грати в масках <g/> , отже <g/> , хоч мене бачили <g/> , але я не бачив тих <g/> , хто мене бачив <g/> , — і це творило психологічну ілюзію буття на самоті і не-буття перед публікою <g/> .
doc#81 А було це так <g/> , що там мала провести ніч Оксана Соловей <g/> , а вона зустрілася зі мною й привела мене туди <g/> , і по-джентльменському Єндик відступив для ночівлі одну кімнату їй <g/> , а одну мені <g/> , а сам подався до якихось приятелів <g/> . </p>
doc#92 Якась секретарка <g/> , що не знала нічого про мене і про мій « <g/> випадок <g/> » <g/> , механічно розсилала запрошення всім учасникам софійського конгресу <g/> .
doc#81 Я був тільки споживачем <g/> , вона <g/> , працювавши тоді в недавно народженому українському радіоцентрі <g/> , зустрічалася з діячами літератури й культури щодня <g/> , говорила <g/> , приміром <g/> , про Юрія Яновського — для мене тільки книжки — як про людину свого кола <g/> .
doc#81 Стаття в мене не збереглася <g/> , і я не знаю <g/> , чи вона була добра <g/> , чи ні <g/> .
doc#81 Вирятував мене інстинкт <g/> , те <g/> , що зветься чуттям мови <g/> , бо все таки воно вже було <g/> .
doc#65 <p> Щоправда <g/> , було в мене кілька добрих учителів <g/> : Леонид Булаховський <g/> , Олександр Біленький <g/> , Агапій Шамрай <g/> .
doc#92 Коротко кажучи <g/> , він якоюсь мірою заохочував мене не кидати думки про переїзд і фахову працю <g/> .